|
Гончарук Владислав Володимирович
Гончарук Владислав Володимирович (нар. 20 жовтня 1941, Ташкент) — український учений у галузі хімії, фізики, біології і технології води, фізичної хімії, хімічної кінетики та каталізу, колоїдної хімії. Академік Національної академії наук України (1997), заслужений діяч науки і техніки України (1998), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003). БіографіяПісля закінчення Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1965) працював в Інституті фізичної хімії АН УРСР (з 1966 р.), а з 1971 р. — в Інституті колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора інституту (1988). З 1998 року — академік-секретар і член Президії НАН України. Створив і розвинув новий напрям у галузі хімії і технології водоочищення — каталітичне і фотокаталітичне знешкодження токсичних домішок у природних та стічних водах. Наукові приорітети — розв'язання проблем водно-екологічного напряму. Розробив і запропонував концепцію поліпшення питного водопостачання населення України. Під час виконання Державної науково-технічної програми «Питна вода», керівником якої він є, було одержано важливі результати для створення нових підходів удосконалення питного водопостачання різних регіонів України, технології очищення природних і стічних вод. Під його керівництвом розроблено технології та нові конструкції обладнання для водоочищення, водопідготування і знезараження питної води, наприклад, установки колективного та індивідуального користування для одержання високоякісної питної води, озонатори, хлоратори, іонатори. Ними вже користуються в різних місцях України, зокрема у Харкові, Миколаєві, Херсоні, Києві тощо.
Брав активну участь у ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, очолював оперативну групу при Президії НАН України з дезактивації та був начальником штабу НАН України у м. Чорнобиль. За розроблення технологій з питань дезактивації техніки, ґрунту, живих істот тощо (захищених 12 авторськими свідоцтвами) його нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Автор понад 350 статей, 5 монографій, володар 40 патентів та авторських свідоцтв на винаходи. Член Координаційної ради з охорони навколишнього середовища при Міністерстві освіти і науки України, головний редактор журналу «Химия и технология воды»[1], член редколегій журналів «Вісник НАН України», «Доповіді НАН України», «Теоретическая и экспериментальная химия», «Украинский химический журнал», «Химия в интересах устойчивого развития». Член Координаційної ради з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки (секція Охорона навколишнього середовища)[2] Член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки[3] У 2020 році був одним з п'яти кандидатів на посаду Президента НАН України, проте програв, набравши 3 голоси із 634[4][5]. Наукова діяльністьГончарук Владислав Володимирович опублікував понад 450 наукових праць, він є членом багатьох міжнародних наукових центрів. Серед основних напрямків діяльності Інституту колоїдної хімії і хімії води імені А. В. Думанського, керівником якого, в 1988 році було обрано В. В. Гончарука — негайне впровадження комплексу економічних, юридичних та науково-технічних заходів для захисту водного басейну; приорітетне використання артезіанських вод виключно для пиття; підвищення ефективності існуючих технологій водопідготовки, розроблення й впровадження принципово нових технологій на основі новітніх досягнень науки і техніки; створення ефективних водоочисних агрегатів індивідуального та групового призначення, систем і апаратів очищення води для сільського населення. Як зазначає у своїй книжці Вчені України: 100 виднаних імен [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.] історик Ігор Шаров, понад 20 років в інституті під керівництвом В. В. Гончарука розробляються наукові основи передбачення каталітичної дії гомогенних і гетерогенних каталізаторів (паро- та рідиннофазних) стосовно процесів кислотно-лужного та окислювально-відновлювального типу, а також добору каталізаторів для очищення промислових стічних вод від шкідлиіих органічних та неорганічних домішок. Розгортаються дослідження в галузі каталітичного, фото- та електрокаталітичного окислення органічних та неорганічних домішок у воді. В. В. Гончарук знаходить час для вивчення історії розвитку хімічних наук у НАН України. В одній з його публікцій читаємо: «З великим задоволенням хочу зазначити, що саме в Україні у 30-х роках зародився принципово новий напрям у світовій науці — хімія і технологія води, фундатором якої був видатний хімік академік Л. А. Кульський. Адже нині світ реально усвідомив виняткову важливість для збереження людської цивілізації розв'язання проблеми якості води. Характерною рисою сьогодення є широка інтеграція хімічних досліджень із суміжними науками: медициною, фармакологією, фізикою, математикою, біологією, аграрними науками, матеріаознавством. Я впевнений, що нові, яскраві результати такої інтеграції не забаряться», — цитату взято з книжки Вчені України: 100 виднаних імен [Архівовано 14 січня 2017 у Wayback Machine.]. Антинаукові поглядиУ 2020 році був оголошений конкурс на посаду президента Національної академії Наук України, де Гончарук був одним з п'яти претендентів[6][7]. У вересні Гончарук дав велике інтерв'ю[8] виданню «Граніт науки» (зареєстроване у Латвії, пише про українську науку російською[9]), у якому озвучив свої погляди, зокрема[10][11][9]:
Інтерв'ю викликало обурення у наукової громадськості та науковців НАН України, які написали відкрите звернення, у якому охарактеризували висловлювання Гончарука як антинаукові та псевдонаукові[12][13]. В інтерв'ю програмі «Вікна-новини» телеканалу СТБ науковець також заперечив існування голодомору та висловив бажання розвитку української науки за радянським, а не американським сценарієм[11]. Стан у НАН УкраїниАкадемік НАН України за спеціальністю: хімія, дата обрання: 04.12.1997
Вибрані публікації
Вибрані патенти
Нагороди
Примітки
Джерела
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
