|
Гончаренко Олег Миколайович
Оле́г Микола́йович Гончаре́нко (нар. 5 серпня 1959, Темиртау, Карагандинської області, Казахстан — пом. 20 червня 2024) — український поет, прозаїк, публіцист, перекладач, краєзнавець, громадський діяч. Член Національної спілки письменників України (1993). Член Національної спілки журналістів України (2014). Член Національної спілки краєзнавців України (2018).Член Міжнародної літературно-мистецької Академії України (2015). Член Міжнародної румунської академії міжкультурних взаємозв'язків Пауля Полідора (2016). Член Асоціації українських письменників (2017). Член Міжнародного клубу Абая, Алмати, Казахстан (2018). Був на творчій роботі. Мешкав в м. Мелітополі. Почесний громадянин цього міста. Після двох років перебування в окупації опинився на чужині, де помер від важкої тривалої хвороби.[1] Нагороджений медаллю мелітопольської міської Ради «За внесок у розвиток міста Мелітополя» 2015). Нагороджений медаллю мелітопольської міської Ради «Волонтер України. За покликом душі» (2017). Нагороджений медаллю Національної спілки письменників України «Почесна відзнака» (2019). Нагороджений медаллю Івана Мазепи (2016) та медаллю Олександра Довженка (2017) Міжнародною Академією літератури і мистецтв України. Нагороджений медаллю Абая (2019) Міжнародним клубом Абая, Казахстан. ОсвітаНавчався в Мелітопольському автомоторному технікумі. ТворчістьАвтор збірок поезій «Крони дитинства», «Петрогліфи», «Тяжіння сонця», «Мрія і любов», «Світ очей моїх», «Шесть часов вечера после весны», «Фантастичне купуасу», «Дорога крізь хату», «Храм голосів», «Собор откровень», «Серцебуття», «Напроти пам'яті», «Крилогія Вічної Гордії», «Конражур натхнення», «Мелітопольська паралель»,, «Український порідник», «Столиця черешнева столиця», «Катрени оголошених картин» (навіяне живописом І. Марчука), «Медовий блюз», «За Емінеску… до себе», «Молитва за любов», «Астрофізми вічної гончарні», «Буремні буриме свободи», «Отражение — Відображення» (у співавторстві з Галиною Феліксон), «Віща тінь табуна», «В чеканні нової трави», «Нова братина», «Криму тамований скрик», «Теорія всього», «Серце у вогні», «Осінні дзвони — Autumn bells». романів «Зірка Вітанія» та «Я прошу вас — живіть!», збірки публіцистики «Наголоси і наголоси», науково-популярної краєзнавчої книги «Вертались запорожці з-за Дунаю», «Точки над І» (у співавторстві з Оленою Ришковою). Укладач (у співавторстві із Зайдлер Н. В.) хрестоматії літератури рідного краю «Літературний світовид Мелітопольщини». Укладач літературно-краєзнавчого збірника «Павло Каетанович Дзякович фундатор літературної традиції на Мелітопольщині». Твори перекладалися англійською, румунською, болгарською, білоруською, казахською, російською мовами. Відзнаки
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
