|
Голубєв Сергій Васильович
Сергій Васильович Голубєв (нар. 14 січня 1923, село Абакша (тепер — у межах міста Барнаула), Алтайський край, Російська Федерація — 8 листопада 2007, Москва) — генерал-полковник Радянської армії, Герой Радянського Союзу (1945), заслужений військовий льотчик СРСР (1972), доктор філософських наук. Депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання (у 1971—1975 роках). Депутат Верховної Ради Латвійської РСР 9-го скликання (у 1975—1980 роках). Член Центрального Комітету Комуністичної партії Латвії у 1976—1981 роках. БіографіяНародився у селі Абакша Павловської волості Барнаульського повіту Алтайської губернії (тепер не існує; територія Ленінського району міста Барнаул, Алтайський край) у родині селянина. У 1939 році закінчив дев'ять класів школи, а у 1940 році — курси бухгалтерів і Барнаульський аероклуб. У листопаді 1940 року був призваний на службу в Робітничо-селянську Червону армію. У червні 1941 року закінчив Омську військову авіаційну школу льотчиків, після чого був льотчиком-інструктором Кемеровської військової авіаційної школи льотчиків. З листопада 1941 року — на фронтах німецько-радянської війни. У грудні 1941 — травні 1942 року — льотчик 674-го легко-бомбардувального авіаційного полку (Північно-Західний фронт). 30 грудня 1941 року був поранений в повітряному бою. У травні — вересні 1942 року пройшов перенавчання в 3-му окремому навчально-тренувальному авіаційному полку Московського військового округу. У вересні 1942 — травні 1943 — командир ланки і заступник командира авіаескадрильї 606-го штурмового авіаційного полку, у травні — листопаді 1943 року — заступник командира авіаескадрильї 61-го (з лютого 1944 року — 165-го гвардійського) штурмового авіаційного полку. У травні 1944 року закінчив Полтавську вищу офіцерську школу штурманів (місто Краснодар). У червні — серпні 1944 року — штурман 165-го гвардійського штурмового авіаційного полку, з серпня 1944 року — штурман 167-го гвардійського штурмового авіаційного полку. Брав участь у боях на Північно-Західному, Західному, Воронезькому, 1-му, 2-му і 3-му Українських фронтах. 20 серпня 1944 року в районі міста Ясси (Румунія) літак Голубєва був підбитий і вибухнув в повітрі, штурман був взятий у полон після приземлення, але через кілька днів він зумів втекти і повернутися у свою частину[1]. До кінця війни був штурманом 167-го гвардійського штурмового авіаполку 10-ї гвардійської штурмової авіадивізії 17-ї повітряної армії 3-го Українського фронту. За час війни здійснив 186 бойових вильотів на штурмовику «Іл-2». Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені в боях, гвардії старший лейтенант Сергій Голубєв був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» за номером 4979. З травня по жовтень 1945 року Голубєв як колишній військовополонений перебував у фільтраційному таборі під Уфою, а потім продовжив службу в Радянській армії. До липня 1953 року продовжував службу у ВПС штурманом полку, помічником командира полку із льотної частини і заступником командира в штурмових авіаполках Закавказького військового округу. У 1956 році закінчив командний факультет Військово-повітряної академії у Моніно. Служив командиром бомбардувальних авіаполків Далекосхідного військового округу. У 1958—1959 роках — заступник командира 52-ї бомбардувальної авіаційної дивізії Далекосхідного військового округу (острів Сахалін), у 1959—1960 роках — заступник командира із льотної підготовки і 1-й заступник командира 34-ї бомбардувальної авіаційної дивізії Далекосхідного військового округу. У 1960—1961 — 1-й заступник і заступник командира 157-ї бомбардувальної авіаційної дивізії Білоруського військового округу (місто Щучин Гродненської області Білоруської РСР). У 1963 році закінчив Військову академію Генерального штабу СРСР. З 1963 року — заступник начальника із льотно-методичної і навчальної роботи, а в 1965—1966 роках — заступник начальника 4-го Центру бойового застосування і перенавчання льотного складу ВПС (місто Липецьк). У 1966—1967 роках — заступник командувача авіації Південної групи військ (штаб — в місті Будапешті, Угорщина). З 1967 року — 1-й заступник командувача, а в травні 1971 — травні 1973 року — командувач 36-ї повітряної армії Південної групи військ СРСР (штаб — у місті Будапешті, Угорщина). У травні 1973 — грудні 1977 року — командувач 15-ї повітряної армії Прибалтійського військового округу (штаб — у місті Рига, Латвія), у грудні 1977 — березні 1979 року — командувач Військово-повітряних сил (ВПС) Прибалтійського військового округу (штаб —у місті Рига). У березні 1979 — жовтні 1984 року — заступник Головнокомандувача ВПС СРСР із бойової підготовки. У жовтні 1984 — травні 1988 року — командувач ВПС — заступник Головнокомандувача військ Західного напряму (штаб — місто Легніца, Польща). У листопаді 1988 року в званні генерал-полковника авіації вийшов у відставку. Проживав у Москві, керував благодійним фондом Героїв Радянського Союзу «Золота Зірка». Помер 8 листопада 2007 року, похований на Троєкуровському кладовищі Москви. Звання
Нагороди
Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
