Гнів (фільм, 1974)
«Гнів» (рос. «Гнев») — молдовський радянський художній фільм, історична драма режисерів Миколи Гібу та Леоніда (Леонтія) Проскурова, знятий у 1974 році про Татарбунарське повстання, яке сталося у вересні 1924 року у Південній Бессарабії. СюжетВ основі сюжету — складні стосунки двох братів, що стоять по різні боки барикад. Зрада одного з братів привела до стихійного повстання бідняків, яке охопило весь південь Бессарабії і було жорстоко придушене карателями з румунських окупаційних військ. В картині відображено «процес 500», який відбувся над повсталими у кишинівській в'язниці у 1926 році. На ньому був присутній французький письменник Анрі Барбюс. Згодом він написав книгу «Кати». Звірячу розправу над повсталими засудили також Ромен Роллан, Ептон Сінклер, Альберт Ейнштейн, Теодор Драйзер, Бернард Шоу, Міхай Садовяну та інші. У ролях
У епізодах
Знімальна група
ЗйомкиСтрічка присвячена подіям Татарбунарського повстання 1924 року[1]. Проте, знімати картину у Татарбунарах 1973 року було неможливо, оскільки від села зразка 1924 року там нічого не збереглося — тоді воно було знищено артилерією та спалено. Згодом на його місці було побудовано нове сучасне село. Художник-постановник Микола Апостоліді, на основі збережених малюнків, фотографій та спогадів виживщих селян зробив ескізи для зйомок. Бутафорські «Татарбунари» у 70 хат були зведені в околицях Ізмаїла, у села Озерне. Селяни підтверджували разючу подібність будівель з реальними Татарбунари 40-річної давнини[2][3]. ПрокатСтрічка була прийнята до показу на всесоюзному екрані напередодні 40-річчя Татарбунарського повстання. Були надруковані афіші та плакати. Однак весь прокат склав декілька сеансів у кінотеатрі «Патрія» у вересні 1974 року та один сеанс в Ізмаїлі. Відомості про картину були через публікації кінознавців та кінокритиків, які бачили її у Держфільмофонді СРСР. Для прокату вона була заборонена. У 2000-х «Гнів» показали по молдовському телебаченню у програмі кінознавиці Лариси Унгуряну, після чого у парламенті Молдови вибухнув скандал — стрічку називали антирумунською та диверсійною[2]. Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia