Глухенький Микола Герасимович
Мико́ла Гера́симович Глухе́нький (6 грудня 1929, с. Хороль (нині Хорольского району Приморського краю) — 23 січня 1993, Фастів Київської області) — український письменник і перекладач, дисидент. ЖиттєписУ 1939 році переїхав з батьками з Примор'я (Зелений Клин), де сім'я рятувалася від переслідувань, на Україну в Фастів. У 1948—1950 роках навчався на філософському факультеті Київського університету. У 1950 році був заарештований як член «Антирадянської повстанської організації» і засуджений до 10 років таборів ГУЛАГу. Звільнений у 1955 році, реабілітований у 1989 році. У 1959 році закінчив історичний факультет Київського університету. ТворчістьАвтор історичних романів «Коліївщина» (Київ, 1966) та «Колії» (Київ, 1968), в яких відтворена широка панорама національно-визвольного селянського руху в Україні у 18 столітті, показані колоритні образи ватажків повсталих мас Івана Гонти, Максима Залізняка, Семена Неживого, Андрія Журби, Микити Швачки. Повість Миколи Глухенького «Михайло Максимович» (Київ, 1969) — художньо-біографічна розповідь про українського вченого-енциклопедиста XIX століття. Перекладав твори російських авторів, серед них М. Алексєєва, Ю. Бондарева, з білоруської мови — В. Хомченка, Олеся Якимовича, з башкирської — Ібрагіма Гіззатуліна. Вшанування пам'ятіУ Фастові існують вулиця та провулок Миколи Глухенького[1]. Посилання
Примітки
|