Гернет Надія Миколаївна

Гернет Надія Миколаївна
Народилася	18 квітня 1877(1877-04-18)  Ульяновськ, Російська імперія
Померла	24 червня 1943(1943-06-24) (66 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Смоленський лютеранський цвинтар^d
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	математикиня
Alma mater	Геттінгенський університет Бестужевські курси
Галузь	варіаційне числення
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий керівник	Давид Гільберт
Батько	Q116503673?
Брати, сестри	Гернет Михайло Миколайович
Гернет Надія Миколаївна у Вікісховищі

Надія Миколаївна Гернет (18 квітня 1877(18770418) — 1943, Ленінград, СРСР) — російська і радянська математикиня і педагогиня, учениця Д. Гільберта. Друга[1], після С. В. Ковалевської, в Росії жінка-математик з ученим ступенем доктора (за іншими відомостями — третя, другою була Єлизавета Федорівна Литвинова[2]).

Життєпис

Надія Гернет народилася 18 квітня 1877 року в дворянській сім'ї^[ru]. Батько — Н. А. Гернет — з юнацьких років прилучився до революціонерів. Навесні 1866 його заарештували у справі Каракозова^[ru], утримували в Петропавлівській фортеці, потім — вислали в Тотьму Вологодської губернії. Там він познайомився і здружився з відомим народовольцем П. Л. Лавровим, також засланим. У лютому 1870 року разом з Г. О. Лопатіним^[ru], який організував його втечу і отримав за це новий термін заслання в Ардатов Симбірської губернії. Мати — також Надія Миколаївна — була народною вчителькою. Атмосфера сім'ї була пройнята ненавистю до самодержавства, мріями про свободу і рівноправність людей[3] .

Старший брат — відомий юрист Михайло Гернет .

1892 року була прийнята до Симбірської гімназії, яку закінчила навесні 1894 року зі золотою медаллю. Закінчила Бестужевські вищі жіночі курси за фізико-математичним факультетом (1898).

1915 року захистила в Московському університеті дисертацію з теми «Про основне завдання варіаційного числення» і була затверджена в ступені магістерки математики. Професорка Бестужевських курсів (1918).

Від 1919 до 1929 року — професорка Ленінградського державного університету. Від 1929 до 1934 року працювала в Ленінградському електромеханічному інституті, потім в Індустріальному інституті. Член Московського математичного товариства.

Спогади про Н. М. Гернет залишила О. С. Вентцель, яка в 1920-і роки навчалася в ЛДУ:

Почерк у неї — щось невимовне. Крапка на дошці схожа на дитячу голову — розмірами і кудлатістю. Часто доходить до кінця дошки і, не знаючи, що робити далі, зупиняється. "На той бік, на той! "- кричать їй студенти. Вона регоче і повертається на вже залишений бік. А якщо писати вже ніде, переходить на стінку. На цей час вона з ніг до голови обсипана крейдою, сиве волосся падають з пучка на спину згорнутим жгутиком, пенсне розбите. Вона тупає ногою і кричить. <…> Все разом це схоже на святе безумство дервіша. <…> Ми, студенти, любили її надзвичайно.

Померла Н. М. Гернет у блокадному Ленінграді. Похована на Смоленському лютеранському кладовищі^[ru] .

Бібліографія

• Про основну найпростішу задачу варіаційного числення. СПб, 1913[4]

Примітки

1. Профиль Гернет Н. Н. на сайте www.math.ru [Архівовано 1 серпня 2019 у Wayback Machine.].
2. Елизавета Фёдоровна Литвинова [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.].
3. Михаил Николаевич Гернет, 1874—1953. Захаров, Д. П. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 4 квітня 2020.
4. Каталог РНБ. Архів оригіналу за 25 лютого 2020. Процитовано 4 квітня 2020.

Посилання

• Профіль Гернет Н. Н. на сайті www.math.ru [Архівовано 1 серпня 2019 у Wayback Machine.]