Гебефренія

Гебефренія
Спеціальність	психіатрія і клінічна психологія
Ведення	психотерапія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	F20.1
МКХ-9	295.1
MeSH	D012562

Гебефрéнія (дав.-гр. ἥβη — юність, статеве дозрівання, дав.-гр. φρήν — розум, душевне, психічне захворювання) — один із підтипів шизофренії, який проявляється в безглуздій поведінці, розірваності мислення і химерній мові. Вчинки хворих відрізняються придуркуватістю, театральною манірністю; можливі галюцинації. Поєднання в поведінці хворих карикатурної вишуканості з дурнуватою веселістю — одна з найхарактерніших рис гебефренії.

Розвивається в дитячому і підлітковому віці, але можливі і дорослі форми.[1]

В американському діагностичному та статистичному посібнику по психічним розладам (DSM-III, DSM-III-R, DSM-IV і DSM-IV-TR) носить назву «шизофренія дезорганізованого типу» (дезорганізована шизофренія).

Історія

Вперше монографія з описом «гебефренічної парафренії» була описана в 1871 році учнем Карла Людвіга Кальбаума Евальдом Геккером (англ.), але видана була лише в 1985 році французькою мовою. В даній роботі це порушення описувалося наступним чином:

Виникнення в період настання статевої зрілості... Швидкий перехід в стан психічної слабкості і гостра форма кінцевої тупості, ознаки якої можна було розпізнати на перших стадіях захворювання

В 1893 році Е. Крепелін визначає ідентичність «гебефренної парафренії», яка була описана Геккером і «démence précoce» Б. Мореля. В цей час вперше в літературі з'являється термін «demetia praecox», але відноситься лише до гебефренії. Лише в 1898 році на Гейдельбергському конгресі dementia praecox була визнана Крепеліним, як група з трьох послаблюючих розум ендогенних процесів (в кататонічній, параноїдній і гебефренічній формах).[2]

Це психічне порушення було названо в честь Геби, богині юності в давньогрецькій міфології. В американському діагностичному і статистичному посібнику з психічних розладів другого видання (DSM-II) була категорія «шизофренія гебефренічного типу». В DSM-III вона була перейменована в шизофренію дезорганізованого типу. При цьому ніяких пояснень такого перейменування не було.[3]

Опис

Існує 3 найбільш характерні риси цього психічного розладу.[4] Вони проявляються в:

1. Виражена згладженність і неадекватність емоцій протягом тривалого часу.
2. Нецілеспрямована поведінка, яку можна охаректиризувати як дурашливість.
3. Розірванність мови, що свідчить про порушення мислення.

Дебют захворювання відбувається в 15-25 років.[5] Захворювання характеризується дурашливістю, неадекватно підвищенним настроєм, манерністю і маячними ідеями.

Можуть виникати епізоди злобного збудження, які призводять до агресивної поведінки. Іноді виникають іпохондричні скарги.

Від звичайного інфантилізму відрізняється безглуздою і непристойною поведінкою, беззмістовністю настрою і необґрунтованістю вчинків.

Аффект неадекватний і неглибокий.

Можуть бути присутні марення і галюцинації, але вони не повинні бути домінуючими в клінічній картині.[6] Можливі симптоми метафізичної інтоксикації: поверхневе захоплення релігією, теоретичними науками (наприклад, філософією) і іншими абстрактними теоріями.[5]

З прогресуванням захворювання поведінка таких хворих стає безцільною і безглуздою, оскільки втрачаються цілі та потяги.[5]

Примітки

1. Чуприков А.П., Педак А.А., Линев О.М. (1999). Шизофрения. Клиника, диагностика, лечение (Російська) . с. 34—36.
2. Кронфельд, Артур (1936). Сучасні проблеми вчення про шизофренію. Москва.
3. Garrabé J. (1992). Histoire de la schizophrénie. Paris: Seghers. с. 329. ISBN 2232103897.
4. Гебефреническая шизофрения или гебефрения. Популярная психиатрия (Російська) . Архів оригіналу за 3 квітня 2017.
5. Классификация психических и поведенческих расстройств: Клиническое описание и указания по диагностике (Россійська) . Киев: Сфера. 2005. с. С. 91—92. ISBN 966-8782-08-9. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
6. Психиатрия: национальное руководство (Російська) . Москва: ГЭОТАР-Медиа. 2011. с. С. 449. ISBN 978-5-9704-2030-0. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)