Ганс Шрібер
Ганс Шрібер (нім. Hans Schriber, пом. до 1 травня 1479[1]) — швейцарський письменник, хроніст, земельний писар Зарнена, автор «Білої книги Зарнена» (нім. Weisses Buch von Sarnen)[2], у якій вперше була записана легенда про Вільгельма Телля. БіографіяРодом з Енгельберга (кантон Обвальден), де, ймовірно, здобув освіту в місцевому монастирі бенедиктинців[en]. Рік народження точно не встановлено, народився в родині місцевого бюргера Йоганна Шрібера та Анни Тені з Вольфеншіссена. Батько також був письменником і складав щорічник Вольфеншіссена. Брат Ганса, бенедиктинський священник Йост Шрібер, мав парафію в Кюснахті. З 1434 по 1478 рік служив міським, а потім земельним писарем у ратуші Зарнена (кантон Обвальден)[3]. Добре знав римське право, перекладав латинські документи на німецьку мову. Обирався представником тагзатцунгу — швейцарських союзних зборів[1]. Як земельний писар востаннє згадується в документах міської громади Зарнена 6 липня 1478 року[3]. Після 1 травня 1479 року згадується в документах як померлий[1]. ТвориБлизько 1470 року[1] почав складати «Білу книгу Зарнена» (нім. Weisses Buch von Sarnen) — рукописне зібрання швейцарських історичних документів і хронік, доповнених ним самим до 1474 року[4]. У першій своїй частині «Біла книга Зарнена» містить близько 350 сторінок копій важливих документів кантону Обвальден і договорів його з іншими центрами ранньої конфедерації починаючи з 1316 року[5]. Друга частина з 25 сторінок, або 706 рядків, описує історію т. зв. «лісових кантонів» — Урі, Швіцу й Унтервальдену, їхню участь у національно-визвольних війнах проти Габсбургів, зокрема Старій Цюрихській війні. Поряд із реальними фактами описуються вигадані, включаючи міфічну клятву на Рютлі, нібито дану в 1307 році представниками кантонів[5]. У 66 рядках другої частини містяться різні народні легенди, зокрема історія про подвиги знаменитого Вільгельма Телля (нім. Wilhelm Tell)[4]. Як джерела Шрібер використовував кілька міських хронік, передусім «Бернську» Конрада Юстінгера[de] (1430)[4], а також полемічний твір Цюрихського церковного письменника і богослова Фелікса Геммерліна[de] «Діалог дворянина і простолюдина» (лат. De nobilitate et rusticitate dialogus)[1]. «Біла книга Зарнена» була продовжена п'ятьма іншими авторами з 1481 по 1607 рік, але пізніше була втрачена. Увійшовши в обробленому вигляді до складу «Хроніки Швейцарської конфедерації» Петерманна Еттерліна (1507) і «Швейцарської хроніки» Егідія Чуді (1534—1536)[1], вона стала джерелом сюжету для класичної драми «Вільгельм Телль» (1804) Фрідріха Шиллера, який скористався виданою 1734 року в Базелі працею останнього[6]. Компільоване творіння непрофесійного історика Шрібера, який не володів прийомами критики джерел, тим не менш, значною мірою сформувало національну ідентичність Швейцарії[3], попри те, що його ім'я довгий час залишалося в забутті. У 1854 році воно випадково було виявлено на занедбаному горищі серед старих паперів державним архіваріусом з Цюриха Герольдом Маєром фон Кнонау[de]. І лише в 1928 році історик і архівіст з Нідвальдена Роберт Дюррер зміг довести, що автором її є саме Ганс Шрібер. Сьогодні оригінальний рукопис «Білої книги Зарнена» зберігається в Державному архіві Обвальдену[7], факсимільну ж копію її можна побачити в Історичному музеї кантону Обвальден за адресою: Зарнен, Брюнігштрассе, 127[5]. Перше її видання, підготовлене швейцарським істориком Георгом фон Віссом[de], побачило світ 1857 року в Цюриху без зазначення імені автора. Того ж року її частково опублікував в Айнзідельні вищеназваний Маєр фон Кнонау, включивши в 13-й том альманаху «Любитель історії» Історичної асоціації Центральної Швейцарії[8]. Факсимільне видання підготовлено було 1937 року в Люцерні Вільгельмом фон Голенштайном[7]. Найбільш авторитетна наукова публікація була випущена 1984 року в Зарнені за редакцією історика Бруно Маєра[de]. Примітки
Видання
Бібліографія
Посилання |
Portal di Ensiklopedia Dunia