Ганс Урс фон Бальтазар

Ганс Урс фон Бальтазар
нім. Hans Urs von Balthasar Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився12 серпня 1905(1905-08-12)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Люцерн, Швейцарія[4]
Помер26 червня 1988(1988-06-26)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих (82 роки)
Базель, Швейцарія[4]
ПохованняЦерква святого Леодегараd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Швейцарія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьбогослов, письменник, католицький священник, перекладач
Alma materЦюрихський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадакардинал[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Автограф
Особ. сторінкаbalthasarbooks.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ганс Урс фон Бальтазар у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ганс Урс фон Бальтазар (нім. Hans Urs von Balthasar; 12 серпня 1905, Люцерн, Швейцарія — 26 червня 1988, Базель, Швейцарія) — швейцарський кардинал, католицький богослов і священник. Кардинал-диякон с титулярною дияконією Сан-Нікола-ін-Карчере.

Професор, член-кореспондент Британської академії (1973), іноземний член французької Академії моральних і політичних наук (1974).

Життєпис

Народився Ганс Урс фон Бальтазар в Люцерні 12 серпня 1905 року в католицькій сім'ї. З дитинства цікавився літературою і музикою. Середню освіту здобув в єзуїтській школі (Фельдкірх, Австрія). Вивчав германістику та філософію в університетах Цюриха, Берліна і Відня. У Цюріху з відзнакою (summa cum laude) захистив докторську дисертацію «Історія есхатологічної проблеми в сучасній німецькій літературі» (1928 рік). У 1929 році став послушником ордена єзуїтів. У 1933—1937 роках вивчав богослов'я на єзуїтському богословському факультеті в Ліоні (Ліон-Фурв'єр), де познайомився з французьким теологом Анрі де Любаком. У 1936 році в Мюнхені був висвячений кардиналом Фаульхабером в священицький сан.

Кардинал

У травні 1988 року Папа Римский Іван Павло II оголосив, що має намір піднести Ганса Урса фон Бальтазара в сан кардинала-диякона с титулярною дияконією церкви Сан-Нікола-ін-Карчере, проте 26 червня 1988 року кардинал Бальтазар, не доживши два дні до консисторії — накладання кардинальської червоної беретки, несподівано помер у Базелі, перед подготовкою до ранкової меси.

Твори

  • «Geschichte des eschatologischen Problems in der modernen deutschen Literatur» (1930)
  • «Apokalypse der deutschen Seele» (в 3-х томах, 1937—1939)
  • «Das Herz der Welt» (1945)
  • «Therese von Lisieux. Geschichte einer Sendung» (1950)
  • «Karl Barth. Darstellung und Deutung seiner Theologie» (1951)
  • «Reinhold Schneider. Sein Weg und sein Werk» (1953)
  • «Bernanos» (1954)
  • «Einsame Zwiesprache. Martin Buber und das Christentum» (1958)
  • «Augustinus, Die Gottesbürgerschaft» (1961)
  • «Cordula oder der Ernstfall» (1966)
  • «Herrlichkeit. Eine theologische Ästhetik» (в 3-х томах, 1961—1969)
  • «Theodramatik» (в 5-ти томах, 1971—1983)
  • «Theologik» (в 3-х томах, 1985—1987)
  • «Epilog» (1987)
  • Apokatastasis (= Neue Kriterien; Band 1) (1999)

Українські переклади

  • «Насамперед Царство Боже» // пер. Н. Лозинської (Львів: «Місіонер», 2005)
  • «Пасхальне таїнство» (Львів: «Місіонер», 2011)
  • «Варта віри лише любов» // пер. з нім. Наталі Комарової (Київ: «Дух і літера», 2015)

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118506323 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2018.
  6. ↑ BeWeB
  7. ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.

Джерела

  • M. Kehl and W. Loser. The Von Balthasar Reader, translated by R. J. Daly and F. Lawrence (New York, 1982).
  • L.S. Chapp, The God Who Speaks: Hans Urs von Balthasar.s Theology of Revelation (Bethesda, Md. 1996).
  • E. T. Oakes, Pattern of Redemption: The Theology of Hans Urs von Balthasar. (2d rev. ed. New York, 1997).
  • David Schindler, ed., Hans Urs von Balthasar: His Life and Work (Notre Dame, Ind., 1991).

Посилання


П'єр Абеляр Це незавершена стаття про теолога або теологиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.