Колехмайнен починав свою спортивну кар'єру з лиж, якими займалися три його брати. За прикладом свого старшого брата почав займатися легкою атлетикою.
Спочатку Ганнес Колехмайнен спробував свої сили в марафонському бігу. Коли йому було 18 років, він вперше взяв участь у великих змаганнях у Виборзі. До фінішу марафонського забігу Ганнес прийшов третім, відставши від старшого брата.
Трохи пізніше, на інших змаганнях в Гельсінкі, Ганнес закінчив марафонську дистанцію вже другим, знову-таки пропустивши вперед іншого свого брата. У 20 років він брав участь у великих змаганнях в Петербурзі, але тепер уже на інших дистанціях. Тут Ганнес став переможцем у забігах на 1500 і 5000 метрів, завоювавши золоті медалі. З тих пір він вважався одним з найкращих стаєрівЄвропи.
Старший брат Ханнеса Тату Колехмайнен[fi] (1885–1967) також був бігуном і разом з братом брав участь в Олімпійських іграх 1912 і 1920 років, але не домігся особливих успіхів.[2]
Олімпійські ігри 1912
На V Олімпійських іграх 1912 року в Стокгольмі у фінальному забігу на 5000 метрів фаворитом вважався французЖан Буен, який за добу до цього у попередньому забігу перевищив світовий рекорд. Та у фінальному забігу в драматичній боротьбі на останніх 20 метрах Колемайненену вдалося випередити француза на 0,1 секунди, поліпшивши при цьому світовий рекорд відразу на 30 секунд. Час переможця склав 14 хвилин 36,6 секунди.
В Стокгольмі фінський легкоатлет завоював ще дві золоті олімпійські медалі і одну срібну. Він виграв забіг на 10 000 метрів, встановивши олімпійський рекорд, і був першим у кросі на 12 000 метрів. У кросі, окрім золотої медалі за перемогу в особистій першості, він отримав і срібну медаль у командному заліку.
1912–1920
У тому ж 1912 році Колехмайнен встановив новий світовий рекорд у забігу на 3000 метрів. Наступного року — світовий рекорд у забігу на 20 кілометрів.
Перша світова війна перервала серію перемог фінського спортсмена, а його французький суперник Жан Буен загинув у 1914 році. Колехмайнен переїхав до Сполучених Штатів Америки, де працював і підтримував спортивну форму. Після війни стаєр повернувся на батьківщину, до Фінляндії.
Олімпійські ігри 1920
Коли розпочалися VII Олімпійські Ігри в Антверпені, Колехмайнену вже виповнився 31 рік. Та все одно він завоював ще одну золоту олімпійську медаль, вже четверту за рахунком, перемігши у марафонському забігу. На стаєрських дистанціях у цей час вже зійшла зірка іншого великого фінського бігуна — Пааво Нурмі, для якого Колехмайнен, за власним зізнанням Нурмі, завжди був прикладом.
1920–1924
Після Олімпійських ігор в тому ж 1920 році він встановив світовий рекорд в бігу на 25 кілометрів, а два роки по тому поліпшив його майже на хвилину. Ще один світовий рекорд в 1922 році Колехмайнен встановив в бігу на 30 кілометрів.
Олімпійські ігри 1924
У 1924 році Колехмайнен приїхав і на ігри VIII Олімпіади, які проходили в Парижі, щоб взяти участь в марафонському забігу. Але тут йому не пощастило: він пошкодив ногу і зійшов з дистанції. Олімпійським чемпіоном у марафоні став тоді його вихованець Альбін Стенроос.[2]
Досягнення
Олімпійські ігри
Ханнес Колехмайнен завоював п'ять олімпійських медалей з легкої атлетики — чотири золотих і одну срібну.
Рекорди
Ханнес Колехмайнену належали такі світові рекорди[2]:
Завершивши виступи, Колехмайнен присвятив себе тренерській роботі.
Визнання
У 1947 Ганнес Колехмайнен отримав Почесний знак фінської культури і спорту.
В пам'ять його перемог в Куопіо, рідному місті великого стайєра, поставили бронзовий пам'ятник чотириразовому олімпійському чемпіонові та назвали на його честь вулицю.
↑ абвгдБольшая Российская энциклопедия: В 30 т. / Председатель науч.-ред. совета Ю. С. Осипов. Отв. ред С. Л. Кравец. Т. 14. Киреев — Конго. — М.: Большая Российская энциклопедия, 2009. — 751 с.: ил.: карт. (рос.)