Гамза аль-Мухтасіб аль-Муджахід
Гамза аль-Мухтасіб аль-Муджахід (араб. حمزة بن أبو هاشم الحسن; помер 2 листопада 1067) – імам зейдитської держави у Ємені від 1060 до 1067 року. ЖиттєписБув сином імама Абу Хашіма аль-Хасана, допомагав батькові, коли той проголосив свій імамат 1031 року. Після смерті імама Абуль Фатха ан-Насіра ад-Дайламі 1053 року у битві проти Сулайїдів протягом кількох років нового імама обрано не було. Більша частина Ємену перебувала на той час під владою сулайїдського правителя Алі аль-Сулайї, який керував Саною та землями на південь від неї до 1063 року. Тим часом зейдити північного високогір'я намагались завадити розширенню влади Сулайїдів. 1060 року вони проголосили Гамзу імамом[1]. 1067 року Алі аль-Сулайї був убитий за наказом наджахідського правителя Саїда бін Наджаха з Забіда. Гамза одразу ж спробував скористатись таким шансом і захопити Сану, але його атаку відбив відданий полководець еміра Алі[2]. Після цього імам зібрав своїх прибічників і вступив у відкритий бій з Сулайїдами 2 листопада 1067, але знову зазнав поразки та був убитий разом з одним зі своїх синів[3]. Після смерті Гамзи почався 72-річний період, протягом якого зейдити не мали імама[4]. Примітки
Література
|
Portal di Ensiklopedia Dunia