Галімов Ерік Михайлович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Галімов Ерік Михайлович
Галимов Эрик Михайлович
Народився	4 червня 1936(1936-06-04) (88 років)  СРСР Владивосток
Помер	23 листопада 2020(2020-11-23) (84 роки)  Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	Росія
Діяльність	хімік, геохімік, викладач університету
Alma mater	Московський інститут нафтохімії
Галузь	геохімік
Заклад	Інститут геохімії й аналітичної хімії РАН
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук
Членство	Російська академія наук
Діти	Златопольська Дарина Еріківна
Нагороди	Keldysh Gold Medal^d
Галімов Ерік Михайлович у Вікісховищі

Галімов Ерік Михайлович (нар. 29 червня 1936, Владивосток — 23 листопада 2020) — російський геохімік, академік Російської академії наук (1994), директор Інституту геохімії й аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського РАН. Академік Академії гірничих наук Росії. З 1998 року іноземний член Академії наук і літератури в Майнці (нім. Akademie der Wissenschaften und der Literatur Mainz, AdW-Mainz, Німеччина)[1].

Біографія

Закінчив у 1959 році факультет геології, геохімії і геофізики Московського інституту нафтохімії ім. І. М. Губкіна. З 1959 по 1966 роки працював науковим співробітником кафедри промислової геофізики Московського інституту нафтохімії ім. І. М. Губкіна. У 1965 році захистив кандидатську дисертацію з геолого-мінералогічних наук. У 1966—1976 роки очолював лабораторію проблем мас-спектрометрії Московського інституту нафтохімії. З 1970 року доктор геолого-мінералогічних наук. З 1973 року завідує лабораторією геохімії вуглецю Інституту геохімії й аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського АН СРСР. У 1982 році присвоєно наукове звання професор. З 1993 року директор Інституту геохімії та аналітичної хімії[2].

У 1991 році обраний член-кореспондентом Російської академії наук, у 1994 році — академіком по Відділенню геології, геофізики, геохімії та гірських наук. Член Президії РАН, член Бюро Відділення наук про Землю РАН, член секції геолого-геофізичних наук. Голова Комітету з метеоритів РАН, голова Наукової ради РАН з проблем геохімії, член Океанографічної комісії РАН, член Бюро Ради РАН з космосу. Президент Міжнародної асоціації геохімії і космохімії у 2000—2004 роках[3].

Головний редактор журналу «Геохимия», член редколегії міжнародних журналів Astrobiology, Chemical Geology, Isotopes in Health and Environmental Studies.

Науковий доробок

Автор понад 500 наукових публікацій, монографій (3 перевидані в США). Основні праці по ізотопно-геохімічному вивченню органічної речовини і математичному моделюванню еволюції осадових басейнів, походження алмазів, походженням та хімічної еволюції Землі, походженням Місяця. Розробив ізотопно-фракційний метод виявлення нафтовміщуючих порід, що дали початок утворенню нафтових покладів. Висунув експериментальне підтвердження гіпотезі утворення алмазів при кавітаційних процесах в швидкоплинної магмі. Автор, спільно з А. Л. Бучаченко, Ю. М. Моліним і Р. З. Сагдеєвим, відкриття ядерно-спінового ізотопного ефекту. Має кілька патентів на винаходи.

Монографії:

• «Геохімія стабільних ізотопів вуглецю» (1968),
• «Ізотопи вуглецю в нафтогазовій геології» (1973),
• «Дослідження органічної речовини і газів в опадах дна океанів» (1976),
• «Природа біологічного фракціонування ізотопів» (1984),
• «Феномен життя. Між рівновагою і нелінійністю. Походження і принципи еволюції» (2001),
• «Задуми і прорахунки. Фундаментальні космічні дослідження в Росії останнього двадцятиліття. Двадцять років безплідних зусиль» (2010, 2013).

У 1990 році заснував наукову школу «Глобальні цикли вуглецю. Мантія — кора — океан — атмосфера». Ініціатор і керівник програм дослідження Місяця і доставки речовини з Фобоса.

Нагороди

Лауреат премії імені В. І. Вернадського, удостоєний орденів «Знак Пошани» і Пошани[4]. За видатний внесок в органічну геохімію нагороджений медаллю Альфреда Трейбса Міжнародного геохімічного товариства у 2004 році[5]. Почесний професор Московського державного університету імені М. В. Ломоносова.

Родина

Одружений, має двох доньок. Дружина — театрознавець Галина Дмитрівна Галімова, донька Дарина Спірідонова — телеведуча, донька Олександра Галімова — бренд-директор журналу TATLER.

Примітки

1. (нім.) Kommissionen der mathematisch-naturwissenschaftlichen Klasse. [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.]
2. (рос.) Профіль Галімова Еріка Михайловича [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] на сайті Інституту геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського РАН.
3. (англ.) Past Officers IAGC. [Архівовано 17 березня 2012 у Wayback Machine.]
4. (рос.) Указ президента Росії № 701, [Архівовано 21 квітня 2014 у Wayback Machine.] від 4 червня 1999 року.
5. (англ.) Лауреати премії Альфреда Трейбса [Архівовано 26 травня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Міжнародного геохімічного товариства.

Посилання

• (рос.) Профіль Галімова Еріка Михайловича [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Російської академії наук (РАН).
• (рос.) Профіль Галімова Еріка Михайловича [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] на сайті Інституту геохімії та аналітичної хімії ім. В. І. Вернадського РАН.
• (рос.) Біографія Галімова Еріка Михайловича [Архівовано 11 червня 2011 у Wayback Machine.] на сайті Російського державного університету нафти і газу імені Губкіна.
• (рос.) Е. М. Галімов — сторінка редакційної колегії журналу «Биосфера».
• (рос.) Галімову Еріку Михайловичу — 70 років! [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• (рос.) Академіку Галімову Еріку Михайловичу — 75 років! [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• (рос.) Нова концепція Місяця. [Архівовано 12 листопада 2013 у Wayback Machine.] — Ерік Галімов розповів про протистояння російської і американської гіпотез.