Галушка Микола Федорович
Галу́́шка Мико́ла Фе́дорович (14 травня 1939, Рашівка, Полтавської області — 18 червня 1987, Рашівка) — український фотограф, художник плакатної графіки. Його фотографії ілюструють побутове життя селян УРСР середини XX століття. ЖиттєписНародився в селі Рашівка в багатодітній родині (5 дітей). Закінчивши 10 класів Рашівської школи, нині Рашівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, середню освіту отримав у Гадяцькому культурно-освітньому технікумі (1960), нині Гадяцький коледж культури і мистецтв імені І. П. Котляревського за спеціальністю бібліотекар. Пізніше заочно закінчив Харківський Державний Бібліотечний інститут, нині Харківська державна академія культури. Відпрацювавши кілька років за направленням у селі Велика Багачка Миргородського району, переїхав до Рашівки і почав працювати бібліотекарем у Рашівській середній школі. 1962 року одружився з Тетяною Іванівною Цілуйко, 1963 у них народилася донька Галина 1976 – син Сергій. ТворчістьФотографуванням почав захоплюватися ще в студентські роки. Не маючи спеціальної освіти, самотужки вивчив правила композиційної побудови кадру, принципи роботи різних фотокамер, проявки плівки, змішування реактивів та інші необхідні навички. Головним об'єктом більшості знімків фотографа є щоденне побутове життя у рідному селі митця — Рашівці. Домашня фотолабораторія була облаштована в одній із хатніх кімнат. Фотокамери, з якими працював були напівпрофсійними: ФЕД, Киев, Зенит, Зоркий (фотоаппаратура), двохоб'єктивна середньоформатна фотокамера Любітєль. В часи розквіту плакатного жанру мистецтва Микола Федорович також освоїв техніку володіння пером і працював художником з розпису плакатів. В Рашівській школі заснував гурток учнів-фотолюбителів. Завдяки яким залишилося кількасот унікальних фотографій людей та подій, які яскраво ілюструють життя селян 50-80х років ХХ століття. Виставки робітРоботи Миколи Федоровича експонуються в Аптеці-музеї в Рашівці, бібліотеці, приватному зібранні сина фотографа. Книги-альбоми2019 – «Рашівський фотограф Микола Галушка» Джерела і посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia