Гай Лелій Сапіенс

Гай Лелій Сапіенс
лат. C. Laelius C.f.C.n. Men. Sapiens
Народився	190 до н. е.[1]  Стародавній Рим
Помер	не раніше 129 до н. е.  невідомо
Країна	Стародавній Рим
Діяльність	давньоримський політик, давньоримський військовий
Знання мов	латина
Членство	Scipionic Circle^d[2]
Суспільний стан	шляхтич^[d][1]
Посада	народний трибун, давньоримський сенатор^[d][3] і консул[3]
Батько	Гай Лелій[1][1]
Мати	невідомо
У шлюбі з	невідомо
Діти	Laelia Major^d[1][1] і Laelia Minor^d

Гай Лелій Сапіенс (188 — II століття до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 140 року до н. е., видатний красномовець.

Життєпис

Походив з родини нобілів Леліїв. Син Гая Лелія, прихильника родини Корнеліїв Сципіонів. З молодості займався красномовством, в результаті став одним з видатних промовців, які творили до Гортензія Гортала та Цицерона. Брав участь у Третій пунічній війні та облозі Нуманції.

У 141 році до н. е. намагався стати консулом. Втім через підступність іншого кандидата — Квінта Помпея, не був обраний. Лише у 140 році до н. е. за допомогою Сципіона Еміліана Гая Лелія Сапієнса обрано консулом разом з Квінтом Сервілієм Цепіоном. На цій посаді запропонував низку політичних та економічних реформ, зокрема щодо наділення селян землею. Хоча ці ідеї були досить поміркованими, більшість сенаторів не підтримали законопроєкти й змусили Лелія відмовитися від них. За це він отримав когномен Сапіенс, тобто «мудрий». Надалі ідеї Гая Лелія щодо аграрних реформ підхопили Тіберій та Гай Гракхи.

Після цього Лелій брав участь у гуртку Сципіона Еміліана, де обговорювалися політичні, культурні та економічні проблеми держави.

Родина

Діти:

• Лелія Старша, дружина Гая Фаннія Страбона, консула 122 року до н. е.
• Лелія Молодша, дружина Квінта Муція Сцеволи Авгура, консула 117 року до н. е.

Джерела

• T. Robert S. Broughton: The Magistrates Of The Roman Republic. Vol. 3: Supplement. Atlanta / Georgia: Scholars Press, 1986. (англ.)

1. Digital Prosopography of the Roman Republic
   d:Track:Q100166489
2. Cicero M. T. De re publica — 0051.
   d:Track:Q656161d:Track:Q1541
3. Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3
   d:Track:Q31350139d:Track:Q980809d:Track:Q466021