|
Гадюка Радде
Гадюка Радде (Montivipera raddei) — вид отруйних змій родини гадюкових (Viperidae). Один із 7(8) видів роду гірських гадюк (Montivipera).[1] Ендемік Туреччини. Раритетний вид плазунів, занесений до Червоного списку МСОП та інших природоохоронних документів.[2] Описано 2 підвиди.[3] Інша назва: «гадюка вірменська». ОписЗагальна довжина досягає 110 см. Спостерігається статевий диморфізм — самці більше за самок. Голова пласка, широка. Сильно виражене шийне перехоплення. Має щільний широкий тулуб. Хвіст короткий. Навколо середини тулуба є 21—25 рядків луски. Черевних щитків у самок 163—179, підхвостових — 28—32. Черевних щитків у самців — 167—181, підхвостових — 29—35. Верхня поверхня голови вкрита ребристою лускою. Над кожним оком по одному сильно збільшеному виступаючому підочному щитку. Зверху забарвлення темно-сіре, буре. Уздовж хребта по обидва боки проходить рядок жовто-помаранчевих або червоно-коричневих плям з темною облямовкою, які іноді зливаються у широку зигзагоподібну смугу. На потилиці 2 чорні косі смуги, з'єднані у задній частині. З боків проходить по рядку темних розмитих плям. Черево темно-сірого кольору, помережане чорними цятками. Хвіст знизу жовто-помаранчевий. ПоширенняМешкає у Вірменії, Азербайджані, Західному та Північному Ірані, Іраку, Східній Туреччині. Трапляється в горах на висотах від 1000 до 2700 м н. р. м.[2][3] Особливості біологіїНаселяє дубові ліси, ялівцеві рідколісся у горах, кам'янисті схили гір з рідкісною чагарниковою рослинністю, гірські степи. Зустрічається на висоті до 2700 м над рівнем моря. Вихід з зимівлі в залежності від висотного розподілу популяцій розтягнутий з квітня по травень, відбувається, коли повітря прогрівається до 16—17 °С. Першими на поверхні з'являються самці, а через 8—10 днів — самки. Підвищена концентрація цих гадюк у місцях зимівлі зберігається до середини червня. В цей час й до середини липня спостерігається тільки один пік денної активності. По мірі настання літньої спеки в липні — серпні активність стає ранковою та вечірньою. З другої половини червня спостерігаються максимальні переміщення змій, вони спускаються в ущелини, до струмків, ярів у підгірських степових ділянках. Дорослі гадюки живляться мишоподібними гризунами, переважно гризунами, птахами, ящірками та членистоногими. Молоді змії живляться ящірками та членистоногими. Це яйцеживородна змія. Парування починається з середини травня й триває до кінця червня. Вагітність самок триває 140—160 днів. Самки наприкінці серпня — у другий половині вересня народжують 2—14 дитинчат довжиною 18—24 см. ОхоронаВид занесений до Червоного списку МСОП (охоронна категорія: «вид перебуває в стані, близькому до загрози зникнення»). На регіональному рівні занесений до Червоної книги Вірменії. Охороняється в Хосровському заповіднику (Вірменія) та національному парку «Егрідагі» в Туреччині. Чисельність популяції виду швидко скорочується. Існує потреба в ефективному регулюванні збору цього виду тераріумістами та моніторингу природних популяцій.[2] Практичне значенняЦе отруйна змія. Отрута гемолітичного дії (впливає на кров і кровотворні органи). Укуси становлять велику небезпеку для домашніх тварин і людини. СистематикаОдин із 7(8) видів роду гірських гадюк (Montivipera).[1][4] Станом на 2024 рік описано 2 підвиди:[3]
ПриміткиЛітература
Посилання |
.jpg)
.png)
Portal di Ensiklopedia Dunia
