Гаврилов Володимир Миколайович (футболіст)

Володимир Гаврилов
Особисті дані
Повне ім'я	Володимир Миколайович Гаврилов
Народження	16 липня 1960(1960-07-16) (64 роки)
	Новошахтинськ, Ростовська область, РРФСР
Зріст	185 см
Вага	80 кг
Громадянство	СРСР, Україна
Позиція	воротар
Юнацькі клуби
	ДЮСШ (Новошахтинськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1979—1982 «Уралан» 93 (-30+) 1984—1986 «Шахтар» (Д) 3 (-7) 1986—1987 «Шахтар» (Г) 16 (-3+) 1987—1990 «Ростсельмаш» 123 (-145) 1991 АПК 10 (-4) 1992 «Таврія» (Х) 9 (-6) 1992 «Канатник» (Х) 11 (-25) 1992—1996 «Шахтар» (Д) 4 (-1) 1992—1996 →  «Шахтар-2»/«Металург» (К) 84 (-84/6) 1996—1997 «Металург» (Д) 40 (-29)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1998	«Металург» (Д)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Миколайович Гаврилов (нар. 16 липня 1960, Новошахтинськ, Ростовська область, РРФСР) — радянський та український футболіст, виступав на позиції воротаря, згодом — тренер. Майстер спорту СРСР.

Життєпис

Народився в Новошахтинську (Ростовська область), де й розпочав займатися футболом у місцевій ДЮСШ. У дорослому футболі дебютував у 1979 році в елістинському «Уралані», зіграв за команду понад 90 матчів у другій лізі.

У 1984 році перейшов у донецький «Шахтар», але в основу не пробився і був дублером Валентина Єлінскаса, а згодом — Сергія Золотницького. За три сезони в команді виходив на поле лише в трьох матчах вищої ліги. Дебютний матч зіграв 28 вересня 1984 року проти тбіліського «Динамо», і пропустив в цій грі три м'ячі від Рамаза Шенгелії[1]. Також взяв участь у двох матчах Кубка СРСР і грі Кубка сезону 1986 року, де вийшов на заміну перед серією пенальті, але пропустив три з чотирьох ударів киян і «Шахтар» поступився.

По ходу сезону 1986 року перейшов у «Шахтар» (Горлівка). З 1987 року виступав за «Ростсельмаш», зіграв в його складі понад 100 матчів у першій лізі. Останній сезон першості СРСР провів у команді АПК (Азов). Після розпаду СРСР повернувся в Україну і в першому сезоні чемпіонату країни грав в командах нижчих ліг.

У сезоні 1992/93 років повернувся в донецький «Шахтар», але не став гравцем основного складу і за декілька років зіграв лише чотири матчі у вищій лізі України. Значний період часу виступав за дубль «Шахтаря» у другій лізі (в сезоні 1993/94 років команда мала назву «Металург» Костянтинівка), часто виконував пенальті. У матчі Кубка України проти «Авангарду» (Ровеньки) зробив хет-трик, реалізувавши три пенальті, його команда перемогла з рахунком 5:3[2]. Всього в кубковій кампанії 1993/94 забив чотири м'ячі та став одним з найкращих бомбардирів розіграшу.

Наприкінці кар'єри провів один сезон у складі донецького «Металурга», став переможцем першої ліги сезону 1996/97.

З 1998 року працює тренером. У вересні 1998 року став головним тренером донецького «Металурга» і очолював команду до початку зимової перерви. Потім багато років працював в різних клубах України тренером воротарів, тренером ДЮСШ, у «Волині» очолював дублюючий склад.

Сім'я

Захоплюється риболовлею. Одружений. Син Роман (нар. 1983) теж займався футболом, грав на позиції воротаря за аматорські колективи, потім працював тренером у структурі «Шахтаря».

Примітки

1. «Шахтёр» Донецк 2 : 3 «Динамо» Тбилиси [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
2. «Металлург» Константиновка 5 : 3 «Авангард» Ровеньки [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Статистика виступів гравця на офіційному сайті ФФУ
• Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця [Архівовано 22 лютого 2021 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
• Профіль гравця^[недоступне посилання з листопадаа 2019] на сайті «Український футбол»
• Профіль тренера на сайті transfermarkt.com
• Профіль тренера^[недоступне посилання з листопадаа 2019] на сайті «Український футбол»
• Профіль гравця на сайті footbook.ru
• Профіль гравця на сайті sportbox.ru
• Вратарская FISHка Владимира Гаврилова [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)