ГЕС Чікоасен

ГЕС Чікоасен
16°56′32″ пн. ш. 93°06′01″ зх. д.
Країна	Мексика
Стан	діюча
Річка	Гріхальва
Каскад	каскад на Гріхальві
Початок будівництва	1974
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1981
Основні характеристики
Установлена потужність	2400  МВт
Середнє річне виробництво	7653  млн кВт·год
Тип ГЕС	пригреблева підземна
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	8
Кількість та марка гідрогенераторів	8
Потужність гідроагрегатів	8х300  МВт
Основні споруди
Тип греблі	кам’яно-накидна з глиняним ядром
Висота греблі	250  м
Довжина греблі	584  м
Власник	Comision Federal de Electricidad (CFE)
Оператор	Федеральна комісія з електроенергетики^d
ГЕС Чікоасен
Мапа
ГЕС Чікоасен у Вікісховищі

ГЕС Чікоасен (Manuel Moreno Torres)— гідроелектростанція у мексиканському штаті Чіапас. Знаходячись між ГЕС Ла Ангостура (вище по течії) та ГЕС Мальпасо (Мексика), входить до складу каскаду на річці Гріхальва, яка впадає до південної частини Мексиканської затоки.

В межах проекту річку перекрили кам’яно-накидною греблею з глиняним ядром висотою 250 метрів, довжиною 584 метри та шириною по гребеню 25 метрів, яка потребувала 14,5 млн м^3 матеріалу. Вона утримують витягнуте по долині Гріхальви на 20 км водосховище з площею поверхні 31,5 км^2 та об'ємом 274 млн м^3, в якому припустиме коливання рівня у операційному режимі між позначками 380 та 388 метра НРМ (під час повені до 395 метрів НРМ).

Споруджений у підземному виконанні пригреблевий машинний зал має розміри 199х21 метр при висоті 43 метра. Його обладнали вісьомома турбінами типу Френсіс потужністю по 300 МВт, які забезпечують виробництво 7653 млн кВт-год електроенергії на рік.[1][2][3]

Див. також

• Список найбільших електростанцій світу

Примітки

1. SUBDIRECCION DE GENERACION COORDINACION DE GENERACION HIDROELECTRICA V CONGRESO NACIONAL DE V CONGRESO CONGRESO NACIONAL NACIONAL DE LA ACADEMIA DE INGENIERÍA (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 травня 2019.
2. PROYECTOS HIDROELÉCTRICOS EN MÉXICO (PDF).
3. Manuel Moreno Torres. globalenergyobservatory.org. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 15 травня 2019.