Віталіум

Зубний протез, виготовлений з використанням сплаву віталіум

Віталіум (Vitallium^®) — торгова марка стелітового сплаву на основі кобальту, що містить, мас. %: 25…35 Cr, 4…6 Мо, 1,5…3,5 Ni, 0,2…0,35 С і є корозійнотривким в окиснювальних середовищах.

Сплав віталіум було розроблено у період з 1928 до 1931 року американськими дослідниками R. W. Erdle та C. H. Prange з «Austenal Laboratories, Inc»[1] як корозійно- та зносотривкий матеріал для потреб протезування у стоматології. Схожий за складом сплав під маркою HS-21 (Haynes Stellite Nº 21)[2] став використовуватись десятиліття по тому в турбонагнітачах і газових турбінах.

Сплав характеризується підвищеною міцністю та стійкістю до фретинг-корозії та кавітації.

Застосовувався для виготовлення дрібних та середніх (до 20…25 кг) литих деталей газових турбін (у тому числі дисків та робочих лопаток), що працюють при температурах до 800 °C[3]; а при підвищеному вмісті вуглецю — для виготовлення литих деталей у кістковій хірургії та зубопротезуванні.

Примітки

1. Austenal Laboratories, Inc. // The American Journal of Surgery, Volume 51, Issue 1, xl (англ.)
2. STELLITE^® 21 ALLOY [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
3. Виталлиум // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)

Література

• Wojnar, L (2001). Porosity structure and mechanical properties of vitalium-type alloy for implants. Materials Characterization. 46 (2–3): 221—225. doi:10.1016/S1044-5803(01)00127-9.
• Kaminski, M; Baszkiewicz, J; Kozubowski, J; Bednarska, A; Barcz, A; Gawlik, G; Jagielski, J (1997). Effect of silicon ion implantation on the properties of a cast Co–Cr–Mo alloy. Journal of Materials Science. 32 (14): 3727—3732. Bibcode:1997JMatS..32.3727K. doi:10.1023/A:1018607219482.