|
Віро-Біч
Віро-Біч (англ. Vero Beach) — місто (англ. city) в США, адміністративний центр округу Індіан-Рівер штату Флорида. Населення — 16 354 особи (2020). Місто розташовано на Атлантичному океані на півночі флоридського Скарбового узбережжя й є частиною конурбації Великого Маямі. ІсторіяДоколумбова історіяЧастини скелета людини була виявлена на північ від Віро-Біч у поєднанні з рештками плейстоценних тварин у 1915 році. Знахідка була суперечливою, й думка, що людські останки датуються набагато пізніше плейстоцену, панувала протягом багатьох років. У 2006 році поблизу знахідки «Віро людини» було знайдено зображення мастодонта або мамонта, вирізаного на кістці. Науково-криміналістична експертиза кістки виявила різьблення, що, ймовірно, було зроблено у плейстоцені.[2] Археологи з Мерсіхюрстського університету спільно з Комітетом старовинних островів льодовикового періоду (OVIASC) провели розкопки на майданчику Старої Віро людини у Віро-Біч у 2014–15 роках.[3] Починаючи з 2016 року, археологи з Флоридського атлантичного університету приєдналися до розкопок старовинної людини.[4] Післяколумбійська історіяУ 1715 році іспанський скарбовий флот зазнав аварії біля узбережжя Віро-Біч. Одинадцять з дванадцяти іспанських суден, що перевозили тони срібла, загинули в урагані. Залишки срібла привабили піратів. Група з 300 безробітних англійських корсарів під керівництвом Генрі Дженнінгса привласнили іспанське золото й срібло на суму 87 500 фунтів стерлінгів у своїх перших вчинках піратства. У 1872 році капітан Аллен У. Естес офіційно встановив перший земельний патент між Атлантичним океаном та Лагуною Індіанської річки, після поселення у цьому районі в 1870 році. У 1893 році через цю територію проклали Флоридську східно-бережну залізницю Генрі Флаглера.[5] 13 вересня 1919 року було засновано місто Віро.[6][7] У червні 1925 року Віро було офіційно перейменовано на «Віро-Біч» й переведено з повіту Сент-Люсі, у новоутворений повіт Індіан-Рівер, де стало адміністративним центром.[8] Під час війни 1942 року ВМС США відібрали 6,1 км², що оточують муніципальний аеропорт Віро-Біч для місця військово-морської авіаційної станції Форт-Пірська військово-морська амфібійна тренувальна база. Через практику бомбардувань, що проводилися під час Другої світової війни, багато похованих вибухових речовин, а посадові особи Армійського корпусу з 2014 року проводять постійні обшуки та очищення потенційно небезпечних предметів.[9][10] У 1951 році було зведено Барберський міст від материка до бар'єрних островів. Пізніше він був знесений і замінений у 1995 році мостом Мерріл П. Барбер.[11] У 1957 році компанія Piper Aircraft розпочала дослідження та розробки Віро-Біч. У 1961 році компанія Piper Aircraft перевела до Віро-Біч адміністративні та виробничі операції після завершення будівництва.[12] У 1965 році міст А1А через Себастьянський інлет з'єднав два бар'єрні острови.[5][13] У 1979 році було завершено будівництво мосту 17-ї вулиці, що дозволило отримати другу точку доступу від материкового Віро-Біч до бар'єрних островів. ГеографіяВіро-Біч розташоване за координатами 27°38′50″ пн. ш. 80°23′35″ зх. д. / 27.64722° пн. ш. 80.39306° зх. д. (27.647220, -80.393136)[14]. За даними Бюро перепису населення США в 2010 році місто мало площу 34,61 км², з яких 29,62 км² — суходіл та 4,99 км² — водойми. КліматВіро-Біч має вологий субтропічний клімат, з жарким та вологим літом та теплими, сонячними та сухими зимами. Середньорічна температура повітря — 22,6° С, щорічна висока температура 27,4° С й щорічна низька температура 17,8° С. В середньому у Віро-Біч без морозу.[15] Демографія
Згідно з переписом 2010 року[17], у місті мешкало 15 220 осіб у 7505 домогосподарствах у складі 3946 родин. Густота населення становила 440 осіб/км². Було 10258 помешкань (296/км²). Расовий склад населення:
До двох чи більше рас належало 1,8 %. Частка іспаномовних становила 10,7 % від усіх жителів. За віковим діапазоном населення розподілялося таким чином: 15,9 % — особи молодші 18 років, 55,7 % — особи у віці 18—64 років, 28,4 % — особи у віці 65 років та старші. Медіана віку мешканця становила 50,9 року. На 100 осіб жіночої статі у місті припадало 94,9 чоловіків; на 100 жінок у віці від 18 років та старших — 93,2 чоловіків також старших 18 років. Середній дохід на одне домашнє господарство становив 81 110 доларів США (медіана — 39 182), а середній дохід на одну сім'ю — 117 060 доларів (медіана — 68 617). Медіана доходів становила 52 837 доларів для чоловіків та 32 907 доларів для жінок.[Прим. 1] За межею бідності перебувало 19,9 % осіб, у тому числі 25,4 % дітей у віці до 18 років та 10,1 % осіб у віці 65 років та старших. Цивільне працевлаштоване населення становило 6496 осіб. Основні галузі зайнятості: освіта, охорона здоров'я та соціальна допомога — 20,7 %, мистецтво, розваги та відпочинок — 16,4 %, роздрібна торгівля — 13,7 %, науковці, спеціалісти, менеджери — 11,4 %. ГосподарствоУ Віро-Біч є виробник авіації Piper Aircraft, що є найбільшим приватним роботодавцем у повіті Індіан-Рівер. Станом на липень 2015 року у Пайпер Ейркрафт працювало приблизно 750 осіб. Поза Пайпером, основна частина комерційної активності у Віро-Біч займається туризмом, цитрусовою промисловістю та обслуговуванням. ПляжіПляжі у Віро-Біч є частиною Скарбового узбережжя Флориди. Три основні громадські пляжі Віро-Біч називаються Саут-Біч. Ці пляжі охороняються 9-17. 42 км пляжів розташовано у повіті Індіан-Рівер. У Віро-Біч є також інші безкоштовні маршрути громадського доступу та доріжки з доступом до пляжу, такі як Ріомар-Біч, Сі-Ков, Сі-Грейп трейл, Секстон Плаза й Тюртл трейл. Водний відпочинок в лагуні Індіанської річкиЛагуна Індіанської річки, що проходить через Віро-Біч, утворює значну частину Внутрішньобережного водного шляху є центром для катання на човнах й каяках, риболовлі, водних лижах та дайвінгу. КурортиДіснейський Віро-Біцький курорт розташовано у Вабассо, невеликому містечку на північ від Віро-Біч. Історичний ДоджертаунВіро-Біч є домом для історичного Доджертауна, колишньої весняної навчальної бази бейсбольної команди Лос-Анджелес Доджерс. Доджери покинули Віро-Біч у 2008 році для нової бази у Глендейлі, штат Аризона. Тепер база слугує цілорічним багатоцільовим комплексом для спортсменів будь-якого віку.    ТранспортРегіональний аеропорт Віро Біч — громадський аеропорт, що розташовано на відстані однієї милі на північний захід від пляжу Віро, який пропонує комерційне обслуговування літаків Elite Airways. Віро-Біч обслуговується маршрутами GoLine Bus.[18] Магістраль Флоридської Східно-бережної залізниці (FEC) ділить Віро-Біч, з активним постчанням у місті замовникам пиломатеріалів й будівельних виробів. Освіта
Відомі мешканці
Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
