Вікул Павло Федорович

Павло Вікул
Загальна інформація
Народження	1857 Рахни, Гайсинський район, Вінницька область
Смерть	1920
Служіння в церкві

Павло́ Фе́дорович Ві́кул (25 червня 1857 р., Рахни, Гайсинський район, Вінницька область — після 1920) — український православний священник, краєзнавець Поділля, історик церкви. Член Подільського історико-археологічного товариства (1892–1920). Батько хіміка Миколи Вікула. Дід балерини Оксани Вікул.

Життєпис

Павло Вікул народився 25 червня 1857 року в селі Рахни Собові Гайсинського повіту (нині село Рахни Гайсинського району Вінницької області) в сім'ї священика.

Пройшов звичний для духовенства шлях: навчався в Приворотському духовному училищі, Подільській духовній семінарії (1881 р.), Київській духовній академії (1885 р.). Постановою Ради КДА від 19.06.1885 р. був затверджений кандидатом богослов'я, потім згідно з рішенням цієї ж Ради від 03.07.1885 р. та затвердженим указом Св. Синоду від 18.09.1885 р. був призначений вчителем географії та арифметики у Мінгрельське духовне училище, невдовзі переведений викладачем історії у Тифліську духовну семінарію, паралельно навчав арифметики учнів Тифліського єпархіального жіночого училища, обіймав посади різних громадських духовних органів і комісій до травня 1889 р. [1]

1889 року Вікул повернувся на Поділля та посів посаду священика в селі Чернівці Ямпільського повіту (нині селище, районний центр у Вінницькій області).

У 1892–1913 роках був протоієреєм православного кафедрального Казанської Ікони Божої Матері собору в Кам'янці-Подільському. Від 1914 року — вчитель Кам'янець-Подільського єпархіального жіночого училища. У 1893–1903 роках завідував єпархіальною бібліотекою.

Вікул детально вивчав минуле та сучасне Подільської єпархії, її народні релігійні звичаї, був автором історико-статистичних описів частини Ушицького повіту. Його матеріали друкувались у "Подільських єпархіальних відомостях", "Мандрівник", "Пастирський співбесідник", "Православна Подолія". Одна з найважливіших церковно-історичних праць Павла Федоровича присвячених біографіям подільських архієреїв XIX ст. [1]

Упродовж 1890–1910 років передав багато книг, рукописів, пам'яток старовини Кам'янець-Подільському давньосховищу (нині Кам'янець-Подільський історичний музей-заповідник).

Основні публікації

• Биографии Подольских архиреев правящих и викарных // Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. — Каменец-Подольский, 1897. — Выпуск 8.
• Прошедшее Подолии // Подольские епархиальные ведомости. — 1893. — № 1, 2.
• Освящение пещерной церкви в Бакоте // Подольские епархиальные ведомости. — 1893. — № 38.
• Высокопреосвященный Модест, архиепископ Волынский и Житомирский // Подольские епархиальные ведомости. — 1902. — № 16—17.
• Братские свечи: Исторический очерк // Подольские епархиальные ведомости. — 1904. — № 22—23.

Література

• Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст.: Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 149.
• Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX — на початку XX століть: Становлення. Історіографія. Біобібліографія. — Хмельницький, 1995. — С. 189.
• Кривошея В., Кривошея Т. Подоляни — активні діячі національно-визвольного руху початку XX століття // Духовні витоки Поділля: Творці історії краю: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9—11 вересня 1994 р., м. Кам'янець-Подільський). — Хмельницький: Поділля, 1994. — С. 296—297.
• Будзей О. У Бакоті 120 років тому // Подолянин. - 2013. - 9 серп. - С. 8.
• Яременко Максим. Подільські краєзнавці Микола Яворовський та о. Павло Вікул: штрихи до біографій // Краєзнавство. — 2014. — № 2(87). — С. 49—57.

Примітки

1. Блажевич, Юрій (2021). Вони прославляли і прославляють наш край (укр.) . Хмельницький: ХГПА. с. 14.