Військова адміністрація у Бельгії та Північній Франції

нім. Militärverwaltung Deutschlands in Belgien und Nordfrankreich нід. Militaire administratie van Duitsland in België en Noord-Frankrijk фр. Administration Militaire du Allemagne dans la Belgique et France du Nord Військова адміністрація в Бельгії та Північній Франції
Територія під німецькою військовою адміністрацією
↓ 1940 – 1944
Прапор Герб
окупована нацистами Бельгія та Північна Франція: історичні кордони на карті Територія військової адміністрації Бельгії та Північної Франції на тлі Європи
Столиця	Брюссель
Мови	німецька нідерландська французька
Державний устрій	військова адміністрація
Військовий командувач
• 1940	Герд фон Рундштедт
• 1940—1944	Александр фон Фалькенгаузен
Адміністратор
• 1940—1944	Еггерт Реедер
Історичний період	Друга світова війна
• Засновано	1940
• Ліквідовано	1944
Населення
Валюта	бельгійський франк
Попередник Наступник Бельгія Третя Французька Республіка Райхскомісаріат Бельгії та Північної Франції
Сьогодні є частиною	Бельгія  Франція

Військова адміністрація у Бельгії та Північній Франції (нім. Militärverwaltung in Belgien und Nordfrankreich) — тимчасова окупаційна влада, створена нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. Охоплювала нинішню Бельгію та французькі департаменти Нор і Па-де-Кале.[1] Адміністрація також відповідала за управління «забороненою зоною» (фр. zone interdite) — вузькою смугою території уздовж французьких північних і східних кордонів.[2]

Проіснувала до липня 1944 року. СС проштовхувала плани передачі Бельгії з-під військової адміністрації до цивільної, і Гітлер до осені 1942 року був готовий це зробити, але потім відклав ці плани, і те, що мало бути тимчасовим, у кінцевому підсумку залишилося постійним до кінця німецької окупації.[3] На райхскомісара цивільної адміністрації СС пропонувала або Йозефа Тербофена, або Ернста Кальтенбруннера.[4]

Райхскомісаріат

18 липня 1944 року військову адміністрацію замінили цивільною на чолі з гауляйтером Йозефом Грое, який і був призначений райхскомісаром Райхскомісаріату Бельгії та Північної Франції (нім. Reichskommissariat Belgien und Nordfrankreich)[1][5]

Роль колабораціоністських груп

Нацистській адміністрації допомагали фламандські, валлонські та французькі колабораціоністи фашистського штибу. На двонаціональній бельгійській території, у переважно франкомовній області Валлонія допомогу нацистам надавали колаборанти-рексисти, а в населеній фламандцями Фландрії нацистів підтримував Фламандський національний союз. У Північній Франції фламандські сепаратистські тенденції роздмухувало пронацистське об'єднання Vlaamsch Verbond van Frankrijk на чолі зі священником Жаном-Марі Гантуа.[6]

Приєднання департаментів Нор і Па-де-Кале до військової адміністрації у Брюсселі спочатку було зроблено з військових міркувань і нібито виконувалося в рамках підготовки до запланованого вторгнення в Британію.[7] Зрештою, в основі цього приєднання лежав намір Гітлера пересунути кордон Райху на захід. Його також використовували для підтримання тиску на режим Віші, який протестував проти урізання його влади на де-юре національній французькій території, забезпечуючи в такий спосіб його належну поведінку.[8]

Див. також

• Німецька окупація Франції (1940—1944)

Примітки

1. Reichskommissariat Belgien und Nordfrankreich. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2022.
2. Vinen, Richard (2006). The Unfree French: Life under the Occupation (вид. 1st). London: Allen Lane. с. 105—6. ISBN 0-713-99496-7.
3. Kroener, Müller & Umbreit (2003) Germany and the Second World War V/II, p. 26
4. Kroener, Müller & Umbreit (2003) Germany and the Second World War V/II, p. 27
5. Kroener, Müller & Umbreit (2003) Germany and the Second World War V/II, p. 29
6. Kroener, Bernhard R.; Müller, Rolf-Dieter; Umbreit, Hans (2000). Germany and the Second World War:Organization and mobilization of the German sphere of power. Wartime administration, economy, and manpower resources 1939-1941. Oxford University Press. с. 84. ISBN 0198228872.
7. Jackson, Julian (2003). France: the dark years, 1940-1944. Oxford University Press. с. 169. ISBN 0199254575.
8. Kroener et al. (2000), p. 84