|
Відмовник (еміграція)
 Відмовники — неофіційний термін, в 1970 — 1980-х роках в СРСР використовувався для позначення радянських громадян, які отримали від влади відмову у дозволі на виїзд з СРСР. ІсторіяЗ 1918 року радянська влада обмежила в'їзд і виїзд лише спеціальними дозволами (1922 року правила стали суворішими). В 1925 виїзд був практично заборонений, з 1934 втеча за кордон стала вважатися зрадою батьківщині. У 1960-х — 1980-х роках у радянському суспільстві бажання людини законним шляхом емігрувати з СРСР вже не вважалося злочином, але розглядалося владою як зрада стосовно співгромадян. Процес подання та розгляду заяв на виїзд супроводжувався цілою низкою бюрократичних формальностей і дротів, покликаних максимально утруднити, а краще — унеможливити масову еміграцію. До ратифікації 1973 року Міжнародного пакту про громадянські та політичні права СРСР взагалі формально не визнавав права на вільну еміграцію, і видача дозволів на виїзд залежала лише від позиції влади. Еміграційні настрої були особливо сильні серед радянських євреїв, але також і серед інших національних груп — радянських німців, греків, вірмен, а також релігійних груп, які зазнавали тиску влади, — старовірів, п'ятдесятників, баптистів, адвентистів, католиків. Еміграційні настрої серед євреїв різко посилилися після Шестиденної війни 1967 року та війни 1973 року, коли СРСР повністю зайняв бік арабів у їхній збройній боротьбі проти Держави Ізраїль та підтримав радикальні палестинські рухи . Шестиденна війна викликала піднесення національної свідомості радянських євреїв. 10 червня 1968 року, через рік після розриву відносин з Ізраїлем, до ЦК КПРС надійшов спільний лист керівництва МЗС СРСР та КДБ СРСР за підписами Громико та Андропова з пропозицією дозволити радянським євреям емігрувати з країни. Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років політика Радянського Союзу щодо репатріації в Ізраїль пом'якшується, і в 1969—1975 роках до Ізраїлю прибуло близько 100 тисяч репатріантів із СРСР. На початку 1970-х років, після Ленінградської літакової справи (спроби захоплення та викрадення за кордон пасажирського літака), радянська влада послабила обмеження на еміграцію з СРСР для інших груп охочих. При цьому багатьом, які подавали заяви про дозвіл на виїзд, влада відмовляла. Їх стали називати відмовниками або, по-англійськи, реф'юзниками (refusenik, відангл. to refuse — «відмовляти»). До кінця 1970-х років найпоширенішою причиною відмови у виїзді був секретний характер роботи подає заяву або родичів, що залишаються (чи не кожен, який працював у будь-якому НДІ, ставав кандидатом у відмовники). На початку 1980-х років, після початку Афганської війни і заслання А. Д. Сахарова, влада вирішила «закрити» еміграцію, і відмови стали отримувати величезну більшість тих, хто подав заяви в ОВІР на виїзд. Якщо 1979 року 51 333 осіб отримали виїзні візи, то 1982 року було отримано 2688 віз, 1983 року — 1315, а 1984 року лише 896. Радянська влада оголосила, що немає більше сімей, які чекають возз'єднання, хоча сім'ї багатьох відмовників перебували за кордоном[1]. Як причину для відмови вказувалися: служба в Радянській Армії, секретний характер роботи подає заяву або родичів, що залишаються, матеріальні або інші заперечення залишаються родичів, «невідповідність інтересам радянської держави». Відмовники часто зазнавали переслідувань, наприклад звільнення з роботи, а потім кримінального переслідування за статтею за дармоїдство[2]. У 1987 році, з поширенням у політиці СРСР нових віянь, більшість відмовників отримали дозвіл на виїзд, і до кінця 1980-х років це явище практично зникло. Боротьба за право вільного виїздуНа захист відмовників, і особливо "в'язнів Сіону" (тобто заарештованих відмовників), розгорнувся значний рух у США, Англії, Франції, Ізраїлі та інших країнах:
_-_Prisoner_of_Zion_Ida_Nudel_and_Her_Faithful_Dog.jpg) Явище зникло після перебудови, розпаду СРСР та ухвалення законів про свободу в'їзду-виїзду з Росії. 19 грудня 2011 року в Ізраїлі було затверджено спеціальну програму пенсійних компенсацій відмовникам, які боролися за права виїзду євреїв до Ізраїлю[7]. У витворах мистецтва
Див. такожПримітки
Посилання
|
||||||||
Portal di Ensiklopedia Dunia
