Віденське питво

Ві́денське питво́ (також складни́й насті́й се́нни, лат. Infusum sennae compositum; aqua laxativa viennensis) — історичний проносний засіб. Складався зі суміші настою сенни олександрійської, сегнетової солі та манни^[it] (соку маннового ясена). Рідина бурого кольору мала швидку дію, неприємний смак, не викликала подальшого запору[1], але була непридатною для лікування хронічних запорів.

Засіб відомий принаймні від 1652 року, коли цирульники Нового Амстердама (Нью-Йорка) скаржилися губернатору Стаувесанту на неліцензованих медиків, які виготовляли пігулки та віденське питво[2]. На думку історика Дж. Вілсона^[en], тоді питво складалося зі суміші сенни, ревеню і портвейну[3]. Застосовувалося принаймні до середини XX століття[4], згідно з першим виданням ВРЕ (1928), було «одним із найпопулярніших» проносних засобів[5].

Примітки

1. Венское питье // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. VIIa. — С. 635. (рос. дореф.)
2. Meta F. Janowitz, Diane Dallal. Tales of Gotham, Historical Archaeology, Ethnohistory and Microhistory of New York City. Springer Science & Business Media, 2013. С. 41.(англ.)
3. James Grant Wilson. The Memorial History of the City of New York: From Its First Settlement to the Year 1892. New York History Co., 1892. Примечание к с. 298.(англ.)
4. Broeksmit T. C. N. Notes on the preparation of compound infusion of senna and on the determination of its calcium and magnesium content. // Pharm Weekbl., 1917 v 54 С. 1369—1371.(англ.)
5. Венгрия — Вильно. — М. : Советская энциклопедия, 1928. — 407 с. — (Большая советская энциклопедия: [в 66 т.] / гл. ред. О. Ю. Шмидт ; 1926—1947, т. 10). (рос.)