Вівся́нчик великий[4] (Rhopospina fruticeti) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Андах і Патагонії. Це єдиний представник монотипового роду Великий вівсянчик (Rhopospina).
Опис
Довжина птаха становить 18-18,5 см. виду притаманний статевий диморфізм. у самців верхня частина тіла сіра, поцяткована широкими чорними смугами, на крилах дві білі смуги. Горло і груди чорні, поцятковані сірими смужками. Боки сірі, живіт білуватий. Дзьоб тьмяний, під час сезону розмноження набуває жовтого забарвлення. У самиць верхня частина тіла бурувато-сіра, поцяткована чорними смужками, надхвістя сіре, скроні охристі, на крилах білі смуги. Нижня частина тіла білувата або сірувата, на боках темні смужки, груди чорнуваті.
Таксономія
Раніше великого вівсянчика віносили до роду Вівсянчик (Phrygilus)[5], однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження він був перевеждений до відновленого монотипового роду Rhopospina[6][7][8].
R. f. coracina (Sclater, PL, 1891) — Анди на південному заході Болівії, в Чилі і Аргентині, Патагонія на південь до Магелланової протоки;
R. f. fruticeti (Kittlitz, 1833) — Болівійські Анди (захід Оруро, Потосі).
Поширення і екологія
Великі вісянчики мешкають в Перу, Болівії, Аргентині і Чилі. Бродячі птахи спостерігалися на Фолклендських островах, в Уругваї та на півдні Бразилії. Великі вісянчики живуть в чагарникових заростях та на полях, зустрічаються парами або невеликими зграйками, переважно на висоті від 2000 до 4000 м над рівнем моря. Живляться насінням. Сезон розмноження триває з вересня по лютий. Гніздо чашоподібне, зроблене з рослинних волокон, встелене шерстю або пір'ям, розміщується в чагарниках. В кладці 2 зеленуватих яйця, поцяткованих коричневими і сірими плямками.
↑Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 105. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
↑Burns, K.J.; Shultz, A.J.; Title, P.O.; Mason, N.A.; Barker, F.K.; Klicka, J.; Lanyon, S.M.; Lovette, I.J. (2014). Phylogenetics and diversification of tanagers (Passeriformes: Thraupidae), the largest radiation of Neotropical songbirds. Molecular Phylogenetics and Evolution. 75: 41—77. doi:10.1016/j.ympev.2014.02.006. PMID24583021.
↑Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 03 березня 2022.