Вівсянка-інка тонкодзьоба

? Вівсянка-інка тонкодзьоба
Охоронний статус
Близький до загрозливого  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes) Родина: Саякові (Thraupidae) Підродина: Poospizinae Рід: Тонкодзьоба вівсянка-інка (Xenospingus) Cabanis, 1867[2] Вид: Вівсянка-інка тонкодзьоба
Біноміальна назва
Xenospingus concolor (d'Orbigny & Lafresnaye, 1837)[3][4]
Ареал виду
Синоніми
Sylvia concolor
Посилання
Вікісховище: Xenospingus concolor Віківиди: Xenospingus concolor EOL: 1050406 ITIS: 563724 МСОП: 22723185 NCBI: 1226246

Вівсянка-інка тонкодзьоба[5] (Xenospingus concolor) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[6]. Мешкає в Перу і Чилі[7]. Це єдиний представник монотипового роду Тонкодзьоба вівсянка-інка (Xenospingus).

Опис

Тонкодзьоба вівсянка-інка (малюнок 1847 року)

Довжина птаха становить 15. Верхня частина тіла сіра, обличчя чорне. Нижня частина тіла дещо світліша, живіт білуватий. Дхвіст відносно довгий. Дзьоб і лапи жовті. У молодих птахів верхня частина тіла оливково-бура, нижня частина тіла жовтувато-охриста, поцяткована коричнюватими смужками. Виду не притаманний статевий диморфізм.

Поширення і екологія

Тонкодзьобі вівсянки-інки мешкають в прибережних районах на південному заході Перу (від річки Рімак^[es] в регіоні Ліми на південь до Такни) та на північному заході Чилі (на південь до річки Лоа в регіоні Антофагаста). Вони живуть в галерейних лісах і чагарникових заростях на берегах річок та в садах. Зустрічаються на висоті до 500 м над рівнем моря.

Поведінка

Тонкодзьобі вівсянки-інки зустрічаються парами, живляться переважно комахами. Сезон розмноження триває з грудня по червень. Гніздо кулеподібне, діаметром 11-13 см, сплетене з гілочок, розміщується на висоті від 1,5 до 2 м над землею в прибережних заростях.

Збереження

МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до звгрозливого. За оцінками дослідників, популяція тонкодзьтобих вівсянок-інків становить менше 2000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Xenospingus concolor.
2. Cabanis, Jean (1867). Ueber die systematische Stellung von Sylvia concolor Orb. als Typus einer neuen Gattung Xenospingus. Journal für Ornithologie (German) . 15 (89): 347–349 [347]. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
3. d'Orbigny, Alcide; Lafresnaye, Frédéric de (1837). Synopsis avium. Magasin de Zoologie (Latin) . 7 (2): 1–88 [20]. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
4. Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 116. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
5. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
6. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 22 лютого 2022.
7. Jaramillo, A. (2020). del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Slender-billed Finch (Xenospingus concolor), version 1.0. Birds of the World. Ithaca, NY, USA: Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bow.slbfin3.01. Процитовано 18 лютого 2022.

Джерела

• González, Oscar (1997). First description of the nest of the Slender-billed finch. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 117 (4): 314—315. Архів оригіналу за 22 лютого 2022. Процитовано 22 лютого 2022.