Ворончак Володимир Іванович

Володимир Іванович Ворончак
Народження23 серпня 1951(1951-08-23) (73 роки)
м-ко Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, Україна
Національністьукраїнець
Країна УРСРУкраїна Україна
Жанрхудожнє різьблення по дереву
НавчанняПівденноукраїнський національний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожник Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительСахро Степан Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленНаціональна спілка журналістів України Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Заслужений майстер народної творчості України

Володимир Іванович Ворончак (нар. 23 серпня 1951, м-ко (нині м.) Хоростків Гусятинського району Тернопільської області, Україна) — український майстер художнього різьблення по дереву, педагог, громадський діяч. Член Національних спілок майстрів народного мистецтва (1992) та журналістів (2010) України. Заслужений майстер народної творчості України (2005).

Життєпис

Навчався в Хоростківській середній школі № 1 (1958—1968), Вижницькому училищі прикладного мистецтва (1971—1975, викладачі С. Сахро, С. Вархола). Закінчив художньо-графічний факультет педагогічний інститут у м. Одеса (1981, викладачі В. Русин, П. Злочевський).

У м. Вижниця Чернівецької області: 1976—1981 — викладач, 1982—1986 — заступник директора з навчально-виробничої роботи училища прикладного мистецтва (нині коледж декоративно-прикладного мистецтва). У 1986—1993 — викладач малюнку, живопису, композиції, 1993 — директор Вижницької художньої школи.

У 1992—2003 — заступник голови, від 2003 — голова Буковинського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Дружина Надія Ворончак — майстриня, педагог.[1]

Творчість

Володимир Ворончак — один із найкращих учнів майстра художнього випалювання Івана Грималюка[2].

Працює в техніці гуцульського різьблення з використанням художнього бондарства та випалювання.

Виставки

Учасник обласних, всеукраїнських та міжнародних художніх виставок, зокрема;

  • 1993 — виставка «Мистецтво гуцульського краю» (Київ, Будинок художника);
  • 1997 — Всеукраїнська виставка «Народне мистецтво — 1997 р.» (Київ);
  • 2000 — Всеукраїнська виставка «Народне мистецтво — 2000 р.» (Київ);
  • 2001 — Всеукраїнська виставка «Народне мистецтво — 10-річчю Незалежностї України» (Київ);
  • 2010 — Всеукраїнська виставка-конкурс «Кращий твір — 2005» (Київ);
  • 2006 (липень) — I Всеукраїнський симпозіум художнього різьблення по дереву (Чернігів);
  • 2010 — Всеукраїнська виставка-конкурс «Кращий твір — 2010» (Київ);
  • 2011 (листопад) — Всеукраїнська виставка-конкурс «Кращий твір — 2011 р.» (Київ).
Персональні виставки
  • 2003 (листопад) — у Національній спілці майстрів народного мистецтва (Київ);
  • 2004 (вересень) — у Художньому музеї (Чернівці);
  • 2011 (серпень) — у Художньому музеї м, Чернівці
  • 2011 (липень) — «Вогняне диво» — у Коломийському Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського;[3]
  • 2011 — «Деревоспів»  — у Художньому музеї (Чернівці)[4]).

Доробок

Співавтор пам'ятника Д. Макогонові (1996) в Хоросткові.

Твори зберігаються в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського (Івано-Франківська область), художньому музеї в Чернівцях, Музеї українського народного декоративного мистецтва (Київ), приватних колекціях в Україні, Канаді, Франції та інших.

Окремі твори
  • декоративні тарелі — «Зоряниця» (1993), «Кучері» (1995), «Карпатська містика» (1997), «Кочела» (1999), «Легенда Карпат» (2000);
  • свічники — «Берегиня» (2000), «Хрещатий» (2001), «Дерево життя» (2004);
  • пасківники — «Писанковий», «Великодні дзвони», «Великдень», «Святковий» (усі — 2005);
  • скриньки «Великодня» (2004), «Клятва опришків» (2003), «Аркан» (2004), «Ружа» (2004),
  • кухлі, цукерниці, дійнички, декоративні вази, ложки, сільнички, фруктівниці, відерця.
Оформив книги
  • С. Кириляк. «Татові вози» (Вижниця: Черемош, 1995),
  • С. Кириляк. «Крони на ранніх вітрах» (2000; Вижниця)
  • С. Кириляк. «Проміння в зорях Черемошу» (2001; Вижниця);
  • обкладинку до антології «На княжих росах побратимів карб» (2000; Вижниця).

Автор статей «Бондарство та художнє випалювання на Прикарпатті» (ж. «Гуцульщина», 1995, №; 4 та ж. «Народне мистецтво», 1997, №; 2), «Історія та перспективи розвитку художньо-естетичного виховання підростаючого покоління», «Буковина — невід'ємна частина України» (Гуцули буковинського краю: реалії, проблеми, перспективи розвитку. — Вижниця: Черемош, 1997) та інших.

Автор-упорядник книги «Народне мистецтво Буковини» (Вижниця: Черемош, 2007).

Нагороди і відзнаки

  • Почесне звання Заслужений майстер народної творчості України (2005, посвідчення № 229).
  • Відзнака «За збереження народної культури» (2011, спілка майстрів народного мистецтва України).
  • Почесна відзнака «За заслуги перед Вижниччиною» (2011).[5]
  • Районна літературно-мистецька премія імені Г. Гараса (2001).
  • Гран-прі 13-го Міжнародного гуцульського фестивалю (2003).
  • Обласна літературно-мистецька премія імені Г. Гараса (2011).
  • Премія імені Данила Щербаківського (2011).[6]
  • Подяка Президента України (2009).
  • Почесні грамоти НСМНМУ (1995), Міністерства культури і мистецтв (2003), грамоти та дипломи художніх виставок та фестивалів.

Примітки

  1. Галина Матвіїшин. Буковинська майстриня Надія Ворончак зачарувала княжий город Самбір [Архівовано 20 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Версії. — 2013. — 13 жовтня.
  2. Прес-служба Коломийської РДА. Ювілейна виставка Володимира Ворончака «Вогняне диво…» [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Коломия. — 2011. — 15 липня.
  3. Ірена Гулай-Назарова. «Вогняне диво» [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття. — 2011.
  4. «Деревоспів» від Володимира Ворончака [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] — Коротко / Культура // День. — № 145. — 2011. — 17 серпня.
  5. Рішення сьомої сесії Вижницької районної ради VI скликання від 18 серпня 2011 р.
  6. Постанова секретаріату Великої ради спілки майстрів народного мистецтва України.

Джерела

Література

  • Колісниченко В. Деревоспів Володимира Ворончака // Вижниц. обрії. — 1994, 1 січ.
  • Яківчук О. Тайна Володимира Ворончака // Зелена Буковина. — 2001. — № 1.
  • Гришин-Грищук І. Митець, педагог, організатор // Вижницькі обрії. — 2003, 15 лип.
  • Федорук О. Бондарство Ворончака // Нар. мист-во. — 2004. — № 1–2.

Посилання

 

Prefix: a b c d e f g h i j k l m n o p q r s t u v w x y z 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9

Portal di Ensiklopedia Dunia