Вольф Ерльбрух

Вольф Ерльбрух
нім. Wolf Erlbruch
Народився30 червня 1948(1948-06-30)[3][2]
Вупперталь, Дюссельдорф, Північний Рейн-Вестфалія, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина[4][5][2]
Помер11 грудня 2022(2022-12-11)[1][2] (74 роки)
Вупперталь, Німеччина[1][2]
Країна Німеччина[5]
Діяльністьписьменник, ілюстратор, викладач університету, дитячий письменник, графік, лібретист
Галузьграфіка[6], ілюструванняd[6], дитяча книгаd[6], лібрето[6], дитяча література[6] і підліткова література[7]
Знання мовфранцузька[8] і німецька[8]
ЗакладHochschule Düsseldorfd і University of Wuppertald
Нагороди
IMDbID 3953689

Вольф Ерльбрух (нім. Wolf Erlbruch; 30 червня 1948, Вупперталь, Німеччина — 11 грудня 2022) — німецький ілюстратор і дитячий письменник. У своїх книгах він поєднує різні творчі приймання, включаючи вирізання і вставки, малюнки й живопис. Його стиль іноді сюрреалістичний і часто імітується як в Німеччині так і поза її межами. Деякі з його книг піднімають складні теми, такі як смерть і сенс життя. Вони завоювали багато нагород, включно з Премією дитячої літератури Німеччини в 1993 і 2003 роках[9].

За свій «тривалий внесок» як дитячий ілюстратор Ерльбрух отримав медаль Ганса Крістіана Андерсена у 2006 році[10]. У 2017 році він був першим німцем, що завоював важливу меморіальну нагороду Астрід Ліндгрен[11]

Біографія

Золота медаль премії Ганса Андерсона.

Ерльбрух народився у Вупперталі, Північний Рейн-Вестфалія. У 1967—1974 роках навчався графічного дизайну в у коледжі дизайну при Фолькванґ-університеті мистецтв в Ессені. З 1974 отримав визнання працюючи ілюстратором в рекламній індустрії. Упродовж 1990‒1997 років викладав мистецтво ілюстрації в Дюссельдорфському університеті прикладних наук, з 1997 по 2009 роки ‒ професор кафедри архітектури та дизайнерського мистецтва Університету міста Вупперталь; з 2009 по 2011 роки професор Вольф Ерльбрух викладав мистецтво ілюстрації у своїй alma mater ‒ Фолькванґ-університеті міста Ессен[12].

Працював ілюстратором для таких журналів, як «Штерн» і «Есквайр». Його перша робота як ілюстратора дитячих книг з'явилася в 1985 році, коли видавець «Вупперталь» Пітер Хаммер, запропонував йому проілюструвати книгу «Орел, який не хотів літати» Джеймса Агрея. Син Ерльбруха Леонард тільки що народився, і Ерльбрух хотів, щоб він міг сказати: «Дивіться, мій тато створив дитячу книгу». Відколи він проілюстрував і написав багато книг, і став професором ілюстрації в університеті Вупперталя[9]

Критика

Ерльбрух підіймає багато тем для дорослих у дитячих книгах. Деякі його книги мають автобіографічні нотатки, такі як його Леонард («чудова ексцентрична казка»[13], книга, частково натхненна його тодішньому шестирічному синові Леонарду (який тепер сам є ілюстратором[14], про хлопчика, який долає свій страх перед собаками, сам ставши собакою[9][15]. Багато персонажів у його книгах, таких як Кріт із «Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову», мають маленькі круглі чорні окуляри, такі як сам Ерлбрух[9]. Він отримав похвалу за оригінальну і сюрреалістичну якість його роботи[16]. «Des images secrètes et riches de sens caché». Le Monde). За словами Сільке Шнеттлера, що пише в німецькій газеті Die Welt, «стиль Ерльбруха», головні герої якого перекошені й іноді непропорційні, але з усім тим, реально впізнавані, став широко імітуватися всередині й за межами Німеччини[9]. Смерть — це повторювана тема в книгах Ерльбруха. Качка, Смерть і Тюльпан (2008) представляє качку, яка стає друзями зі смертю, і в «Рай для маленького ведмедика» ведмедик намагається знайти свого недавно померлого діда в ведмежому раї. Мораль його історій, полягає в тому, що люди повинні дивитися на себе на відстані й приймати навіть те, що не є таким красивим в собі, але що є особливим[9].

Ілюстрації

Багато з ілюстрацій Erlbruch зроблені з використанням змішаних медіа та колажів[9]. Для історії «Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову», наприклад, він намалював героїв на коричневому обгортковому папері й приклеював їх на білому папері[17].

Критика

«Ґардіан» називає Качка, Смерть і Тюльпан, про качку, за якою слідує смерть, і як вони стають друзями «видатною книгою»: "Є щось нескінченно ніжне в тому, як смерть поправляє качці пір'я що стирчать на місце, піднімає її тіло і обережно кладе його на річці, спостерігаючи, як вона віддаляється в далечінь[18].

Нагороди

Дворічна премія Ганса Крістіана Андерсена, присуджена Міжнародною радою з книг для молодих людей, є найвищим визнанням, доступним письменнику або ілюстратору дитячих книг. Ерлуб отримав нагороду у 2006 році[19][20].

У 2003 році він отримав Гютенберзьку премію міста Лейпцига за внесок у книжкове мистецтво, культурну нагороду свого рідного міста Вупперталь, а також спеціальний Deutscher Jugendliteraturpreis за його роботу як ілюстратора[9].

2017 року став перши німцем лауреатом Міжнародної премії пам'яті Астрід Лінґрен[10][11].

Інші нагороди

  • Deutscher Jugendliteraturpreis for picture book 1993, Das Bärenwunder
  • Zilveren Griffel 1998, Mrs. Meyer the Bird
  • Zilveren Griffel 1999, Leonard
  • Troisdorfer Bilderbuchpreis 2000, Das Neue ABC-Buch
  • Bologna Ragazzi Award 2000, Das Neue ABC-Buch
  • Deutscher Jugendliteraturpreis 2003, special award for illustrations
  • Vonder Heydt Award, Wuppertal, 2003
  • Bologna Ragazzi Award 2004, The Big Question

Бібліографія

Письменник

  • Erlbruch, Wolf (1991). Leonard. Wuppertal: Peter Hammer Verlag.
  • Erlbruch, Wolf (1992). Das Bärenwunder. Wuppertal: Peter Hammer Verlag.
  • Erlbruch, Wolf (1997). Mrs. Meyer the Bird. Orchard. ISBN 978-0-531-30017-6.
  • Erlbruch, Wolf (1999). Nachts. Wuppertal: Peter Hammer Verlag. ISBN 978-3-87294-834-2. Translated into Dutch, Norwegian.
  • Moritz, Karl Philipp; Wolf Erlbruch (2001). Das Neue ABC-Buch. Kunstmann.
  • Erlbruch, Wolf (2005). The Big Question. Europa. ISBN 978-1-933372-03-7.
  • Erlbruch, Wolf (2006). The Miracle of the Bears. Michael Reynolds (trans.). Europa. ISBN 978-1-933372-21-1.
  • Erlbruch, Wolf (2008). Duck, Death and the Tulip. Gecko. ISBN 978-1-877467-17-2.

Ілюстратор

  • Dayre, Valérie (1996). Die Menschenfresserin. Peter Hammer Verlag.
  • Belli, Gioconda (2006). The Butterfly Workshop. Europa. ISBN 978-1-933372-12-9.
  • Chidgey, Catherine (2009). The Fearsome Five. Gecko. ISBN 978-1-877467-23-3.
  • Holzwarth, Werner (2001). The Story of the Little Mole Who Went in Search of Whodunit. Chrysalis. ISBN 978-1-85602-440-2.
  • Verroen, Dolf (2003). Ein Himmel für den kleinen Bären. Hanser. ISBN 978-3-446-20294-8. Translated into Dutch.
  • Hopkins, Lee Bennett (2005). Oh, No! Where Are My Pants? and Other Disasters: Poems. HarperCollins. ISBN 978-0-688-17860-4.
  • Moeyaert, Bart (2003). De Schepping. Querido. ISBN 90-451-0045-2. Translated into German, French, Korean, Portuguese, Polish, Spanish, Italian
  • Moeyaert, Bart (2010). Het Paradijs. Querido. ISBN 9789045111124. Translated into Spanish
  • Moeyaert, Bart (2006). Olek schoot een beer. Querido. ISBN 90-451-0330-3. Translated into German, French, Korean, Spanish
  • Lavie, Oren (2014). Der Bär, der nicht da war. Kunstmann. ISBN 38-889-7970-6.

Українські переклади

  • 2017: «Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову» переклад Олександри Григоренко (видавництво «Чорні вівці»[21])
  • 2017: «Леонард» переклад Олександри Григоренко (видавництво «Чорні вівці»[22])
  • 2017: «Ведмеже диво» переклад Олександри Григоренко (видавництво «Чорні вівці»[23])
  • 2018: «Двоє закоханих» переклад Олександри Григоренко (видавництво «Чорні вівці»[24])

Примітки

  1. ↑ а б в https://pledgetimes.com/picture-book-artist-the-illustrator-wolf-erlbruch-is-dead/
  2. ↑ а б в г д Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
  3. ↑ https://www.zlb.de/kijubi/portal/service/medienangebote/themenspeicher/wolf-erlbruch-wird-70.html
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119137143 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ а б https://web.archive.org/web/20171006134834/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/wolf-erlbruch
  6. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ https://www.dbnl.org/onzekinderboeken/jeugdlit_illustrator.php
  8. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ а б в г д е ж и Von Maulwürfen und Menschen. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  10. ↑ а б Aus dem kleinen feinen Reingarnichts. Архів оригіналу за 5 квітня 2017. Процитовано 12 лютого 2019.
  11. ↑ а б «Wolf Erlbruch is the 2017 Astrid Lindgren Memorial Award laureate — ALMA»
  12. ↑ Вольф Ерльбрух [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «Видавництво 21»
  13. ↑ «Book Review Holiday Special Section». Los Angeles Times. 1995-12-03. p. 16.
  14. ↑ Verführung zum Träumen. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 12 лютого 2019.
  15. ↑ Children's Books;Bookshelf. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  16. ↑ Catinchi, Philippe-Jean; Florence Noiville (2001-03-16
  17. ↑ Duin, Lieke van (1997-04-16). «Zwaarte en lichtheid bij Wolf Erlbruch»
  18. ↑ Duck, Death and the Tulip by Wolf Erlbruch. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  19. ↑ Hans Christian Andersen Awards. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  20. ↑ Hans Christian Andersen Awards. 2006. Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
  21. ↑ «Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову» [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «Чорні вівці»
  22. ↑ «Леонард» [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «Чорні вівці»
  23. ↑ «Ведмеже диво» [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті Дитячого арт-видавництва «Чорні вівці»
  24. ↑ «Двоє закоханих» [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] на сайті видавництва «Чорні вівці»

Література та джерела

  • «Book Review Holiday Special Section». Лос-Анджелес Таймс. 1995-12-03.
  • «Wolf Erlbruch is the 2017 Astrid Lindgren Memorial Award laureate — ALMA»
  • Duin, Lieke van (1997-04-16). «Zwaarte en lichtheid bij Wolf Erlbruch»
  • Catinchi, Philippe-Jean; Florence Noiville (2001-03-16)

Посилання