В 1989/94 роках навчався у Московському інституті нафти й газу. В 2000-х працював у видавництвах «Газоїл прес» та «Кур'єр», газетах «РТ-Трибуна» та «Труд»[3], в 2000—2016 працював у Газпромі, де у 2007/16 роках керував прес-службою компанії, був заступником керівника департаменту інформаційної політики компанії. В 2015/22 роках працював у Газпромбанку, займався піаром промислових активів.
2 березня 2022 року покинув роботу й родину у Москві й втік до України, де дав кілька великих інтерв'ю, розповівши про свою пропагандистську діяльність на чолі прес-служби Газпрому та на посаді віцепрезидента Газпромбанку[2][4][5][6][7].
У червні 2022 року вступив до легіону «Свобода Росії».[8][9] Весною 2023 році на Бахмутському напрямі був поранений при організації відходу військової групи.[10]
Сім'я
Марина Дмитренко — перша дружина, українка
Маргарита Горіна (розлучився) — дружина, також працювала в Газпромі з 2000 року.