Войцех Єжи Гас

Войцех Єжи Гас
Wojciech Jerzy Has
Зображення
Дата народження	1 квітня 1925(1925-04-01)
Місце народження	Краків, Польща
Дата смерті	3 жовтня 2000(2000-10-03) (75 років)
Місце смерті	Лодзь, Польща
Поховання	цвинтар Доли^d
Громадянство	Польща
Alma mater	Краківська академія мистецтв
Професія	кінорежисер, кіносценарист
Нагороди	Приз журі (1973) Polish Academy Life Achievement Award^d (1999)
IMDb	ID 0367860
Войцех Єжи Гас у Вікісховищі

Войцех Єжи Гас (пол. Wojciech Jerzy Has; 1 квітня 1925, Краків, Польща — 3 жовтня 2000, Лодзь, Польща) — польський кінорежисер, сценарист, продюсер.

Провів своє дитинство та юні рокия у Кракові. Під час німецької окупації навчався у Краківській школі бізнесу та комерції. Згодом долучився до підпільних занять Академії образотворчих мистецтв у Кракові. 1943 року вона припинила існування, проте після війни він продовжив там заняття. 1946 року Гас закінчив однорічний курс кіно і розпочав займатися зйомками освітні та документальних фільмів на Студії документальних фільмів у Варшаві. В 1950-их почав працювати у кіношколі в Лодзі. Заради роботи переїхав до цього міста.

В 1981-87 роках був керівником художнього колективу «Рондо». У 1987-89 — був членом Комітету Кінематографії. У 1989-90 рр. був на посаді декана одного з факультетів Кіношколи у Лодзі, а 1990-96 — її ректором.

21 травня 2010 року ім'я режисера отримала пара потягів interREGIO, які курсують між Варшавою та Лодзю[1].

Фільмографія

• 1946 — Dwie godziny
• 1947 — Ulica Brzozowa
• 1948 — Harmonia
• 1949 — Parowóz P7-47
• 1950 — Moje miasto
• 1950 — Pierwszy plon
• 1951 — Scentralizowana kontrola przebiegu produkcji
• 1951 — Mechanizacja robót ziemnych
• 1952 — Zielarze z Kamiennej Doliny
• 1952 — Karmik Jankowy
• 1952 — Harcerze na zlocie
• 1955 — Nasz zespół
• 1957 — Pętla
• 1958 — Pożegnania
• 1959 — Wspólny pokój
• 1961 — Rozstanie
• 1962 — Jak być kochaną (за повістю Казімежа Брандиса)
• 1962 — Złoto
• 1964 — Рукопис, знайдений у Сарагосі
• 1968 — Lalka (по роману Болеслава Пруса)
• 1973 — Санаторій під клепсидрою / Sanatorium pod Klepsydrą (за книгою Бруно Шульца)
• 1982 — Нецікава історія / Nieciekawa historia (за повістю Чехова)
• 1985 — Pismak
• 1986 — Osobisty pamiętnik grzesznika… przez niego samego spisany
• 1988 — Niezwykła podróż Baltazara Kobera, Les Tribulations de Balthazar Kober

Примітки

1. Filmowi patroni pociągów, w: Z biegiem szyn, wyd. Karol Trammer, nr 4(48)/2010, s.2, ISSN [1]

Посилання

• Гас // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.