|
Вознесенська церква (Кудрявець)
Це́рква Вознесіння Господнього (Кудрявська[1]) — православний храм у Києві, в місцевості Кудрявець, збудований 1718 року[2] та розібраний у 1879 році[3]. Знаходилася приблизно на місці незабудованої ділянки між будівлею Академії образотворчого мистецтва (Вознесенський узвіз, 20) та будинком № 18 на Вознесенському узвозі[4][5]. ІсторіяМісцевість, де стояла Вознесенська церква, історично належала київським митрополитам, тут розташовувався їхній літній заміський палац, який з 1604 року, за литовсько-польської доби належав католицьким єпископам[1][6]. У другій половині XVII століття указом Богдана Хмельницького ці землі знову перейшли у власність до київських митрополитів[7] і 1718 року митрополит Іоасаф Кроковський збудував тут нову заміську резиденцію із дерев'яною домовою церквою Вознесіння[5][8][7][9][6], яка постала на фундаменті старої Спаської церкви, що існувала тут у XVI столітті[10]. На північний захід від Вознесенської церкви були знайдені фундаменти культових споруд часів Київської Русі, досліджені археологами у 1947 році; ймовірно, це були залишки монастиря святого Симеона, заснованого 1073 року князем Святославом II, сином Ярослава Мудрого[8][11][10]. Близько 1763 року митрополит Арсеній Могилянський розбив при митрополичому палаці регулярний сад[10]. У 1788 році резиденцію митрополитів перенесли на Шулявку, тому Вознесенська церква з домової стала парафіяльною[5][10][9][6]. У колишньому палаці розташували військовий шпиталь, який 1804 року згорів; після пожежі був спустошений і сад при колишньому палаці[10][9]. Станом на середину XIX століття парафія храму включала увесь Кудрявець та Лук'янівку і налічувала 2264 особи православних та 53 особи католиків і лютеран[12]. Вознесенська церква розташовувалася у вельми незручному місці — на самому краї парафії[6], тому, коли в 1850 році постало питання створення в Києві болгарського монастиря, з'явилася думка відвести під нього Вознесенську церкву із навколишніми землями[10][9]. Хоча ці ідеї так і не були втілені в життя, Вознесенську церкву в рамках впорядкування парафій через стрімку забудову Лук'янівки та Кудрявця все ж вирішили перенести на колишній Старокиївський цвинтар, що розташовувався в районі сучасної вулиці Січових Стрільців[9][6]. Первісно планували фізично перемістити будівлю старої дерев'яної церкви на нове місце, але у зрештою 1862 році єпархіальний архітектор Павло Спарро розробив проєкт нового теплого мурованого храму. Будівництво останнього через брак коштів тривало досить довго, з 1863 по 1872 рік[5][10][9], а 1879 року будівлю старої Вознесенської церкви розібрали[5][8]. У 1899—1901 роках[11] на її місці спорудили навчальний корпус Духовної семінарії (сучасна будівля Академії образотворчого мистецтва та архітектури)[5][8]. Пам'ять про Вознесенську церкву лишилася у місцевих топонімах — Вознесенському узвозі, Вознесенському провулку (сучасна назва — Киянівський) і вулиці Вознесенський Яр (сучасна назва — Петрівська)[8][7]. Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 року) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)[13]. ОписВознесенська Кудрявська церква була дерев'яною із шальованими стінами, тризрубною, трибанною, зведеною у стилі українського бароко[5][2]. Центральна нава завершувалася великою, бічні зруби — меншими грушоподібними банями на гранчастих світлових барабанах[2]. Після 1788 року, коли церква стала парафіяльною, до неї прибудували окремо поставлену дерев'яну, квадратну у плані двоярусну дзвіницю[5], із півциркульними отворами на другому ярусі та приземкуватою грушоподібною банею[2]. Вирізьблена на стіні дзвіниці дата «1603», ймовірно, свідчила про те, що будівлю перенесли з іншого місця[3]. Див. такожПримітки
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||
