Водяні скорпіони

Водяні скорпіони
Водяний скорпіон червоний Nepa rubra Linnaeus, 1758
Водяний скорпіон червоний Nepa rubra Linnaeus, 1758
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Напівтвердокрилі (Hemiptera)
Підряд: Клопи (Heteroptera)
Інфраряд: Водяні клопи (Nepomorpha)
Надродина: Nepoidea
Родина: Водяні скорпіони (Nepidae)
Посилання
Вікісховище: Nepidae
EOL: 615
ITIS: 103747
NCBI: 236403
Fossilworks: 71800

Водяні́ скорпіо́ни (Nepídae) — родина напівтвердокрилих надродини Nepoidea. Описано близько 230 видів водяних скорпіонів[1]. Вони середнього розміру (1,5– 4,5 см завдовжки) мешкають у прісних водоймах і харчуються як хижаки.

Зовнішній вигляд

У водяних скорпіонів сплощене овальне (підродина Nepinae) або дуже видовжене паличкоподібне (Ranatrinae) тіло. Основні ознаки[2]:

  • хоботок на голові короткий, спрямований уперед і трохи донизу;
  • вусики короткі, трьох членикові, сховані у ямках по-під очима;
  • пара фасеткових очей, простих очок немає;
  • передні ноги хватального типу: спрямовані вперед, лапки й гомілки прикладаються до стегон наче леза складаного ножа; лапки усіх ніг одночленикові;
  • надкрила доходять до вершини черевця;
  • від вершини черевця назад відходить дихальна трубка, що складається з двох довгих і тонких жолобоподібних половинок.

Фотографії див. на[3].

Спосіб життя

На відміну від комах із справжніми плавальними ногами (плавунцеві, водолюбові, гребляки), водяні скорпіони мають на середніх і задніх ногах лише слабкі волоски і активного швидкого плавання уникають. Тому вони мешкають у стоячих або слабопроточніх водоймах. Їжу — дрібних безхребетних, рибок, пуголовків — добувають, чатуючи у заростях рослин. Наближення здобичі розпізнають візуально, а також за допомогою особливих органів чуття, які сприймають коливання води. У члениках черевця знаходяться органи рівноваги[1].

Для поповнення запасів кисню ці комахи піднімаються до поверхні води, чіпляючись за рослини. Біля поверхні вони виставляють над водою кінчик дихальної трубки, крізь яку повітря надходить до тіла і розходиться по системі трахей до органів і тканин. Дихальна трубка у деяких виді досить довга, інколи — довша, ніж тулуб.

Яйця відкладають на суходолі, поблизу водойми — у бруд та рослинні рештки на узбережжі, стебла навколоводяних рослин, деревину, що гниє. Яйця водяних скорпіонів мають на одному з кінчиків дихальні відростки (від двох до 26-ти)[1]. Під час розвитку зародка яйце крізь отвір у оболонці поглинає вологу з навколишнього середовища і збільшує свій об'єм (у деяких видів — удвічі). Поверхня яйця у звичайного водяного скорпіона Nepa cinerea зовні вкрита в'язким гігроскопічним матеріалом, який, ймовірно, протидіє втратам води[4]. З яйця вилупляється личинка, схожа на дорослу форму, але в неї лише зачатки крил і статевої системи, а дихальна трубка коротша.

Географічне поширення

Представників цієї групи знайдено на всіх континентах, крім Антарктиди[5]. Переважна більшість видів водяних скорпіонів мешкають у тропіках. У фауні України, ймовірно, лише два види: Nepa cinerea L. та Ranatra linearis L.[2].

Класифікація

Таксон поділяється на дві підродини і 14 родів[6]:

Ranatra linearis

Subfamily Ranatrinae

Subfamily Nepinae

Значення у природі та житті людини

Подібно до інших видів, водяні клопи є невід'ємною ланкою природних екосистем, споживаючи дрібних мешканців водойм і самі стаючи здобиччю тварин — хижаків та паразитів. Завдяки своїй невеликій чисельності відчутної шкоди рибним господарствам вони не завдають.

Примітки

  1. ↑ а б в Schuh R. T., Slater J. A. True Bugs of the World (Hemiptera: Heteroptera). Classification and Natural History. — Cornell University Press, Ithaca, New York, 1995. — 336 p.
  2. ↑ а б Кержнер І. М., Ячевський Т. Л. 19. Отряд Hemiptera (Heteroptera) — Полужесткокрылые, или клопы. — В: Определитель насекомых европейской части СССР в пяти томах (под общ. ред. Г. Я. Бей-Биенко). Том 1. Низшие, древнекрылые, с неполным превращением. Ред. тома: Г. Я. Бей-Биенко. (Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР", вып. 84). М.-Л.: Наука, 1964. 937 с. — http://macroclub.ru/macroid/downloads.php?catid=6 [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  3. ↑ UkrBIN: Ukrainian Biodiversity Information Network [public project & web application]. UkrBIN, Database on Biodiversity Information. Available: http://izan.kiev.ua/ukrbin/index_class.php?category=38783[недоступне посилання з вересня 2019]
  4. ↑ Hinton, H.E. The structure and function of the egg-shell in the Nepidae (Hemiptera) // Journal of Insect Physiology, 1961, 7 (3–4): 224—235. https://doi.org/10.1016/0022-1910(61)90075-0
  5. ↑ Sitesm R. W. & Polhemus J.T. Nepidae (Hemiptera) of the United States and Canada // Ann. Entomol. Soc. Am. 1994, 87(1): 027—042 — https://www.researchgate.net/publication/233593939_Nepidae_Hemiptera_of_the_United_States_and_Canada [Архівовано 9 серпня 2018 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Lansbury, I. A new genus of Nepidae from Australia with a revised classification of the family (Hemiptera: Heteroptera) //Australian Journal of Entomology, 1974,| 13(3): 219—227. doi=10.1111/j.1440-6055.1974.tb02176.x