|
Владислав Ванчура
Владислав Ванчура (Vladislav Vančura, 23 червня 1891, Гай у Опави — 1 червня 1942 року, Збраслав) — чеський письменник, драматург і кінорежисер, тричі лауреат Державної премії з літератури: 1929, 1931, 1947 (посмертно). Життя і творчістьВперше твори В. Ванчури публікуються в чеській періодиці в 1919 році. З 1920 року він — член літературної групи Devětsil, представник поетизму. Опублікував збірки оповідань, п'єси, кілька романів, в тому числі «Маркета Лазарова», який згодом був екранізований. Брав участь у створенні декількох фільмів. У 1939—1940 роках створив «Картини з історії чеського народу», в яких він літературно (від імені історичних персонажів) виклав чеську історію аж до кінця династії Пржемисловичів. Робота повинна була вийти в шести томах, однак залишилася незавершеною через арешт і загибель автора. Вийшло тільки два томи, другий — посмертно в 1947 році. В. Ванчура був членом Комуністичної партії Чехословаччини. У 1929 році за підпис маніфесту Семи (із засудженням курсу нового партійного лідера Готвальда) він був виключений з партії. Під час німецької окупації Чехословаччини брав участь в русі Опору. 28 травня 1942 року, після замаху на главу нацистської адміністрації Протектората Богемії і Моравії Рейнгарда Гейдріха, був схоплений гестапо разом з більш ніж двома тисячами чеських інтелігентів (цю помсту чеському народу називають «Друга Гейдріхіада») та 1 червня без суду страчений, тіло таємно спалено у Страшніцькому крематорії.
Ванчура був режисером фільму «Марійка-невірниця» (чеськ. Marijka nevěrnice) — знятий у 1933 році на Закарпатті. Фільм розповідає про життя на Верховині в 30-х рр. XX ст., коли Закарпатська Україна (Підкарпатська Русь) перебувала у складі Чехо-Словаччини. Сценарій до фільму написав Іван Ольбрахт. Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
