Винокур Григорій Осипович

Винокур Григорій Осипович
рос. Григорий Осипович Винокур
Ім'я при народженні	рос. Григорий Иосифович Винокур
Народився	5 (17) листопада 1896[1]  Варшава, Російська імперія[2][3]
Помер	17 травня 1947(1947-05-17)[2][1]^[…] (50 років)  Москва, СРСР[2][3]
Поховання	Введенське кладовище
Країна	Російська імперія  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	мовознавець, філолог
Alma mater	Історико-філологічний факультет Московського державного університету^[d]
Галузь	філологія
Заклад	Філологічний факультет МДУ^d Московський міський педагогічний інститут імені Володимира Потьомкіна^d Московський інститут філософії, літератури, історії Пушкінський Дім Інститут світової літератури ім. О. М. Горького
Науковий ступінь	доктор філологічних наук^[d]
Науковий керівник	Dmitry Ushakov^d
Вчителі	Dmitry Ushakov^d
Діти	Tatiana Vinokur^d

Григо́рій О́сипович Виноку́р (5 (17) листопада 1896, Варшава — †17 травня 1947, Москва) — російський лінгвіст і літературознавець. Праці про російську літературу, історію російської мови, поезієзнавство, теорію словотворення.

Біографія

Закінчив Московський університет (1922), член і голова (1922—1924) заснованого Р. О. Якобсоном Московського лінгвістичного гуртка. Працював в ГАХН, викладав в МГПІ (з 1930), МДУ (з 1942) і інших вузах.

Наукова діяльність

У центрі наукових інтересів — стилістика російської мови і особливо поетична стилістика. Займався творчістю Пушкіна, Хлєбникова і ін. Брав участь в укладанні тлумачного словника російської мови під редакцією Д. М. Ушакова^[ru]; ініціатор роботи із створення Словника мови Пушкіна.

Серед лінгвістичних робіт — нарис історії російської мови і декілька статей по загальномовознавчій проблематиці, в яких, зокрема відстоював необхідність історичного підходу до мови («Про завдання історії мови», 1941). Найбільш відома його робота по словотвору («Нотатки щодо російському словотвору», 1946) і викликана нею полеміка з О. І. Смирницьким з приводу аналізу слів з унікальними основами, які Винокур, на відміну від Смирницького, пропонував вважати непохідними (так зв. «спор о буженине»).

Користувався популярністю як педагог; у 1990-ті рр. учні Винокура перевидали майже всі його значні праці.

Видання

• Культура языка. М., 1929.
• Русский язык: исторический очерк. М., 1945.
• Избранные работы по русскому языку. М., 1959. [1]^[недоступне посилання з червня 2019]
• Филологические исследования. М., 1990.
• О языке художественной литературы. М., 1991.
• Биография и культура. М., 1997.
• Собрание трудов. М., 2000.

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Винокур Григорий Осипович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
3. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686

Література

• С. И. Гиндин, Н. Н. Розанова (ред.). Язык. Культура. Гуманитарное знание. Научное наследие Г. О. Винокура и современность. М.: Научный мир, 1999.