Весільний букет

Весільний букет, скріплений тканиною

Весільний букет, букет нареченої — традиційний флористичний аксесуар, що доповнює весільну сукню.

Рослини застосовувалися у весільних обрядах різних культур з давніх часів, але не як декор. Вважалося, що під час одруження люди особливо вразливі. Аби вберегтися «від нападу нечисті», давньогрецькі, римські та кельтські наречені одягали на шию вінки з запашних трав. У Середньовічній Європі нареченій доводилося носити на собі цибулю та часник[1].

Портрет нареченої у фаті з букетом

Згодом у різних країнах світу сформувалися власні весільні звичаї, пов'язані з квітами. Сучасний весільний букет набув популярності лише в XIX ст. за часів правління англійської королеви Вікторії, після її вінчання з принцом Альбертом в 1840[2]. Образ королівської нареченої доповнила композиція з календули та кропу[3]. Календула символізувала чистоту Діви Марії, а кріп уживався після закінчення церемонії, щоб розпалити пристрасть у молодят.

Мода на весільні букети швидко поширилася всією Європою. Квіти підбиралися у відповідність до приписуваного їм значення і ставали своєрідними посланнями. Так, троянди позначали ніжність, бузок перше кохання, апельсинові квітки (флер-д'оранж) — щастя в одруженні тощо[4].

У європейській культурі

Німецькі весільні звичаї також пов'язані з композиціями з квітів. Букет нареченої за традицією складається лише з білих квітів — символу цноти та чистоти. Колись голову нареченої обов'язково мав прикрашати вінок із мирту. Його вважають головним символом німецького весілля.

Найпоширеніша традиція кидати букет неодруженим жінкам-гостям вперше з'явилася на урочистостях Америки. Дівчина, яка впіймала квіти, нібито могла розраховувати на удачу в коханні. Згодом зі зростанням ціни на квіткові композиції псувати справжній букет вважали недоцільним. У зв'язку з цим американці почали готувати спеціально призначений для обряду букет-дублер. Зараз таку традицію можна зустріти майже на будь-якому весіллі незалежно від країни[5].

Примітки

  1. ↑ Саша Баринова. Свадебный букет своими руками: советы флористов | Marie Claire. www.marieclaire.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  2. ↑ Royal Wedding Bouquets Through The Ages - Blooming Haus. bloominghaus.com (англ.). Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  3. ↑ Современный букет невесты обрел популярность не так давно. Электрогорские вести. Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  4. ↑ Букет невесты: мода и история. Интернет магазин Goldenflora (рос.). Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  5. ↑ Wedding flowers. www.rct.uk (англ.). Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.

Посилання

  • Бугайова, В. О. Весільне вбрання: історія і сучасність. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — Харків, 2010. — Вип. 1. — С. 8.:"Не тільки аксесуаром, а певним символом є весільний букет. З ним пов'язане дійство, яке несе важливе смислове навантаження — кидати квіти незаміжнім подругам, щоб вони також знайшли собі пару. У жодному разі не можна кидати квіти, подаровані нареченим; для цього існує букет-дублер. Дана традиція має європейське коріння. В Україні з цією метою наречена роздавала стрічки з весільного вінка, спочатку незаміжнім сестрам, а потім подругам. Сучасний весільний букет має найрізноманітніші форми: лінійну, круглу, кулясту, букет-краплю і каскадну, коли квіти немов спадають від основи букета. Оригінально виглядає букет у формі кошика, муфти або навіть жезла."
  • Землянська, Н., & Розинка, Н. Багатогранність італійської культури // Культура і традиції в сучасному світі. — Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2017. — С. 57.: «До речі, традиція кидати букет нареченої походить саме з Італії. Спочатку букет складався з квітів апельсинового дерева, що символізували добробут та радість, а також швидке заміжжя.»

Література

  1. Бубенцова І. М., Каліничева Є. А., Гусарова Ю. В. «Особливості весільних традицій у Німеччині та Росії». Матеріали Всеросійської науково-практичної конференції (м. Пенза, 22 травня 2015 р.).
  2. Красиченко Т. А., Склабан А. Д. «Весільні традиції у Великій Британії».
  3. Гурова О. А. «Датські весільні традиції».