Верхній сагітальний синус

Вена: Верхній сагітальний синус
Вени твердої мозкової оболони (верхній сагітальний синус позначений угорі як "sin. sagittalis sup." -- з sinus sagittalis superior)
Верхній сагітальний синус. Добре видні вілізієві хорди й венозні лакуни.
Латинська назва	sinus sagittalis superior
Збирає кров від	поверхневих мозкових вен
Впадає в	синусний стік

Верхній сагітальний си́нус, верхня сагітальна пазуха (лат. sinus sagittalis superior) — непарне утворення вздовж фіксованого краю великого відростка твердої мозкової оболони — мозкового серпа (falx cerebri). Це великий венозний колектор, який збирає венозну кров з бічних сторін передніх відділів головного мозку й несе її до синусного стоку. До нього також потрапляє й спинномозкова рідина, яка фільтрується через пахіонові або павутинні грануляції й через верхній сагітальний синус потрапляє у венозний кровообіг.

Структура

Починаючи від сліпого отвору (лат. foramen cecum), через який до верхнього сагітального синусу впадають емісарні вени з носової порожнини, синус проходить у передньо-задньому напрямку внутрішніми поверхнями лобової частки, прилеглих країв тім'яних часток і верхівки хрестоподібного горбика потиличної частки. Поблизу внутрішнього потиличного виступу він впадає в синусний стік[1][2] і продовжується як поперечний синус[3]

Верхній сагітальний синус зазвичай має трикутний переріз, спереду він досить вузький, але поступово збільшується в розмірах, йдучи назад.

На його внутрішній поверхні є отвори поверхневих мозкових вен, які проходять, здебільшого, косо вперед і відкриваються головним чином у задній частині синусу, в отвори яких приховані фіброзними складками; численні волокнисті смуги (вілізієві хорди) простягаються поперек синусу в нижньому його куті, а деякі невеликі отвори синусу з'єднані з венозними просторами неправильної форми (венозними лакунами) у твердій мозковій оболоні поблизу верхнього сагітального синусу.

З обох боків синуса зазвичай знаходяться три лакуни: невелика лобова, велика тім'яна і, проміжна за розміром потилична.

Більшість мозкових вен із зовнішньої поверхні півкулі відкриваються в ці лакуни, і також в них знизу заходять численні пахіонові (павутинні) грануляції, що приносять спинномозкову рідину.

Верхній сагітальний синус приймає поверхневі мозкові вени, діплоетичні вени твердої мозкової оболони, а біля заднього краю сагітального шва — вени від окістя, які проходять через тім'яні отвори.

Функція

Спинномозкова рідина стікає через павутинні (пахіонові) грануляції у верхній сагітальний синус і далі в венозний кровообіг.

Додаткові зображення

• 
  Головний мозок людини із сагітальним синусом у центрі та лакунами.
• 
  Ліва тім’яна кістка. Внутрішня поверхня.
• 
  Лобова кістка. Внутрішня поверхня.
• 
  Основа черепа. Верхня поверхня.
• 
  Схематичне зображення розрізу у верхній частині черепа, що показує оболони мозку й венозні структури.
• 
  Схематичний зріз шкіри голови.
• 
  Тверда мозкова оболона
• 
  Оболони мозку та поверхневі мозкові вени. Глибий розріз. Вигляд згори.
• 
  Оболони мозку та поверхневі мозкові вени. Глибий розріз. Вигляд згори.

Список літератури

1. Richard Snell's Clinical anatomy 8th Ed
2. Moore, Keith L. (1999). Clinically Oriented Anatomy (вид. Sixth). Wolters Kluwer, Lippincott Williams &Wilkins. с. 867.
3. Salunke, P., Sodhi, H. B. S., Aggarwal, A., Ahuja, C. K., Dhandapani, S. S., Chhabra, R., & Gupta, S. K. (2013). Is ligation and division of anterior third of superior sagittal sinus really safe? Clinical Neurology and Neurosurgery, 115(10), 1998—2002. http://doi.org/10.1016/j.clineuro.2013.06.003

Посилання

• http://neuroangio.org/venous-brain-anatomy/venous-sinuses/