Станом на 1885 рік складалася з 16 поселень, 18 сільських громад. Населення — 5540 осіб (2681 чоловічої статі та 2859 — жіночої), 471 дворове господарство[1].
Верба — колишнє власницьке село за 8 ½ версти від повітового міста, волосне правління, 423 особи, 54 двори, православна церква, школа, аптека, постоялий будинок, млин. За 13 верст - німецька колонія Геленівка з лютеранським молитовним будинком. За 18 верст - німецька колонія Марієндорф з лютеранським молитовним будинком.
Блаженик — колишнє власницьке село при річці Турія, 34 особи, 10 дворів, православна церквка, поштова станція, постоялий будинок, водяний млин.
Гнійно — колишнє власницьке село при річці, 346 осіб, 39 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Когильно — колишнє власницьке село, 286 осіб, 30 дворів, православна церква.
Могильно — колишнє державне і власницьке село, 398 осіб, 52 двори, православна церква, постоялий будинок.
Мокрець — колишнє власницьке село, 400 осіб, 50 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Оводно — колишнє власницьке село, 282 особи, 45 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Охнівка — колишнє власницьке село, 364 особи, 47 дворів, православна церква, постоялий будинок.
Свічів — колишнє державне і власницьке село, 112 осіб, 19 дворів, православна церква, костел, постоялий будинок.
Туропин — колишнє власницьке село, 396 осіб, 48 дворів, православна церква, постоялий будинок.
18 березня 1921 року Західна Волинь окупована Польщею. Волості було перетворено на ґміни, відповідно, адміністративна одиниця отримала назву ґміна Верба. Волость входила до Володимирського повітуВолинського воєводства. Межі та склад колишньої волості зберігся, що й за Російської імперії та Української держави.
Польською окупаційною владою на території ґміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік ґміна складалася з 60 громад[4]: