Великоніг біяцький

? Великоніг біяцький
Охоронний статус
Уразливий (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Птахи (Aves) Ряд: Куроподібні (Galliformes) Родина: Великоногові (Megapodiidae) Рід: Великоніг (Megapodius) Вид: Великоніг біяцький
Біноміальна назва
Megapodius geelvinkianus Meyer, 1874
Посилання
Вікісховище: Megapodius geelvinkianus Віківиди: Megapodius geelvinkianus ITIS: 715226 МСОП: 22728514 NCBI: 1517987

Великоніг біяцький[2] (Megapodius geelvinkianus) — вид куроподібних птахів родини великоногових (Megapodiidae).

Таксономія

Птах спочатку вважався підвидом великонога джунглевого (Megapodius freycinet). У 2014 році він був відокремлений як самостійний вид через морфологічні відмінності.[3]

Поширення

Ендемік Індонезії. Поширений на островах Біак, Міос Корвар, Нумфор, Манім та Міос Нумін у затоці Чендравасіх біля північного узбережжя Нової Гвінеї на сході країни. Живе у тропічних і субтропічних низовинних дощових лісах, включаючи мангрові ліси.

Опис

Птах завдовжки до 36 см. Має темно-сіре оперення. Шкіра навколо очей і вух не покрита оперенням, червоного абосинього кольору. На голові є невеликий гребінь. Дзьоб помаранчевий, а ноги червонуватого або темно-сірого кольору.

Спосіб життя

Відкладає свої яйця в курган, виготовлений із землі, змішаної з листям, піском, гравієм та гілками, діаметром 11 м і висотою майже 5 м. У кладці до 10 яєць. Інкубація триває 60–80 днів. Пташенята вилуплюються повністю розвиненими, і майже відразу стають самостійними, хоча батьки ще деякий час охороняють виводок.

Примітки

1. BirdLife International (2016). Megapodius geelvinkianus: інформація на сайті МСОП (версія 2020.1) (англ.) 14 червня 2020
2. Avibase. Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
3. del Hoyo, J.; Collar, N. J.; Christie, D. A.; Elliott, A.; Fishpool, L. D. C. 2014. HBW and BirdLife International Illustrated Checklist of the Birds of the World. Barcelona, Spain and Cambridge UK: Lynx Edicions and BirdLife International.

Портал «Біологія»