Васпураканське царство

Васпураканське царство Վասպուրականի թագավորություն Вассальне царство 908 – 1021 Прапор Столиця Ван Мова(и) Вірменська Релігія Християнство (Вірменська апостольська церква) Площа 40 870 км² Населення 1 000 000 Династія Арцруніди Тагавор  - 908—943 Гагік  - 943—959 Деренік  - 959—972 Абусахл  - 972—991 Саак  - 991—1003 Гурген  - 1003—1021 Сенекерім

Васпураканське царство (вірм. Վասպուրականի թագավորություն) — вірменська феодальна держава династії Арцрунідів (908—1021) у межах історико-географічної області Васпуракан.

Територія

Васпураканське царство було найбільшим з васальних держав (Карс, Сюнік, Ташир-Дзорагет) середньовічного Анійського царства. Воно охоплювало східний басейн озера Ван; на сході його межі доходили до озера Урмія, на півночі — до річки Аракс і гори Арарат, на півдні — Таврських гір.

Васпураканське царство

Населення

За Сенекеріма (1003—1021) населення Васпураканського царства становило близько 1 млн осіб. Більшість людей проживалива в 4 тисячах сіл, а ремісники і торгівці — в 10 містах царства. На території царства було 72 фортеції і 115 монастирів.

Економіка

Через Васпураканське царство проходила південна гілка важливого торгового караванного шляху. Великого розвитку досягло ремісниче виробництво і торгівля. За царювання першого царя Гагіка Арцруні (908—943) велися великі будівельні роботи в столиці Ван і на острові Ахтамар.

церква Суб Хач на острові Ахтамар

Культура

Найбільшими представниками вірменської культури були зодчий Мануел і поет Григор Нарекаці.

Релігія

Державною релігією Васпуракана було християнство. На острів Ахтамар переселився католікос вірмен. Католицький престол був перенесений назад в область Айрарат, проте з тих пір і до XIX століття існувала Ахтамарська єпархія.

Васпураканськое царство охопив антифеодальний і антирелігійний рух тондракійців.

Крах

цар Гагік

На початку XI століття Васпураканське царство піддалося нападам тюркських племен, які йшли зі Сходу. Взимку 1021—1022 років воно було приєднано до Візантії і припинило самостійне існування[1]. Останній цар Сенекерім продав свої володіння, натомість отримав князівство в Каппадокії та місто Себастьєн в Малій Вірменії. Разом з ним переїхали десятки тисяч людей.

Царі

ім'я	правил	Примітки
Гагік	908–943	Гагік-Хачик, син Ашота Арцруни
Деренік	943–959	Деренік-Ашот, син Гагика
Абусахл	959–972	Абусахл-Амазасп, син Гагика
Саак	972–991	Ашот-Саак, син Абусахла
Гурген	991–1003	Гурген-Хачик, син Абусахла
Сенекерім	1003–1021	Сенекерім-Ованес, син Абусахла

Примітки

1. К. Н. Юзбашян.  // Византийский Временник. — Л.—М., 1979. — С. 79. [{{{archiveurl}}} Архівовано] з джерела 6 липня 2015.

Література

• Історія вірменського народу, ч. 1, Ер., 1951.
• Велика Радянська Енциклопедія
• Richard Hovhannisyan, Armenian Van-Vaspurakan [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]

Посилання

• Вірменські церкви й монастирі на території Васпураканського царства [Архівовано 2 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Карта провінції [Архівовано 3 травня 2013 у Wayback Machine.].