Васпураканське царство
Васпураканське царство (вірм. Վասպուրականի թագավորություն) — вірменська феодальна держава династії Арцрунідів (908—1021) у межах історико-географічної області Васпуракан. ТериторіяВаспураканське царство було найбільшим з васальних держав (Карс, Сюнік, Ташир-Дзорагет) середньовічного Анійського царства. Воно охоплювало східний басейн озера Ван; на сході його межі доходили до озера Урмія, на півночі — до річки Аракс і гори Арарат, на півдні — Таврських гір. НаселенняЗа Сенекеріма (1003—1021) населення Васпураканського царства становило близько 1 млн осіб. Більшість людей проживалива в 4 тисячах сіл, а ремісники і торгівці — в 10 містах царства. На території царства було 72 фортеції і 115 монастирів. ЕкономікаЧерез Васпураканське царство проходила південна гілка важливого торгового караванного шляху. Великого розвитку досягло ремісниче виробництво і торгівля. За царювання першого царя Гагіка Арцруні (908—943) велися великі будівельні роботи в столиці Ван і на острові Ахтамар. КультураНайбільшими представниками вірменської культури були зодчий Мануел і поет Григор Нарекаці. РелігіяДержавною релігією Васпуракана було християнство. На острів Ахтамар переселився католікос вірмен. Католицький престол був перенесений назад в область Айрарат, проте з тих пір і до XIX століття існувала Ахтамарська єпархія. Васпураканськое царство охопив антифеодальний і антирелігійний рух тондракійців. КрахНа початку XI століття Васпураканське царство піддалося нападам тюркських племен, які йшли зі Сходу. Взимку 1021—1022 років воно було приєднано до Візантії і припинило самостійне існування[1]. Останній цар Сенекерім продав свої володіння, натомість отримав князівство в Каппадокії та місто Себастьєн в Малій Вірменії. Разом з ним переїхали десятки тисяч людей. Царі
Примітки
Література
Посилання
|