|
Василій (Дорошкевич)
Василій Дорошкевич (в миру Володимир Олексійович Дорошкевич; пол. Włodzimierz Doroszkiewicz; народився 15 березня 1914 в селі Тиси— помер 11 лютого 1998, Варшава). Предстоятель Польської Православної Церкви 1970-1998 рр. БіографіяОсвіта й священствоМайбутній предстоятель народився в невеличкому селі Циси, підпорядкованому парафії Воздвиження Хреста Господнього в Нареві, тодішнього Гайновського повіту, в селянській родині[1] Олексія та Марії Дорошкевичів, був один із шести дітей[2]. У 1927–1936 роках навчався у духовній семінарії у Вільно. Закінчивши семінарію, він подав заяву про вступ на факультет православного богослов'я Варшавського університету. Його кандидатуру відхилили через заяву про білоруську національність[3] в опитуванні. Потім він поїхав до Гродно, де єпископ Антоній (Марценко) скерував його працювати псаломщиком у православній парафії у Свіслочі. 6 вересня 1937 будучи одруженим,отримав від єпископа Сави (Совєтова) дияконські свячення.Той самий священнослужитель рекомендував йому навчатися в школі православної теології у Варшаві, завдяки чому цього разу Володимир Дорошкевич був прийнятий.[4] 17 квітня 1938 року висвячений на священика. Під час Другої світової війни був репресований як радянською, так і німецькою владою. Після закінчення військових дій позитивно ставився до запровадженого в Польщі соціалістичного ладу. З 1946 по 1960 рік, керував роботами зі зведення парафіяльного храму.[5] У 1957—1960 роках поєднував пастирське служіння з роботою викладача православної духовної семінарії у Варшаві. З дружиною Маргаритою мав дочок Іраїду та Мирославу та сина Георгія(Єжи). Однак у 1959 році він вирішив розлучитися зі своєю дружиною і прийняти релігійні обітниці. За його власними спогадами, мотивом такого рішення було, окрім чернечого покликання, важке матеріальне становище родини.[6] Єпископ30 грудня 1959 р. Володимир Дорошкевич, у монастирі св. Онуфрія в Яблечній прийняв чернечий постриг, й прийняв ім’я Василій.[1] 11 січня 1960 року йому надано сан архімандрита. 25 березня 1960 року в соборі св. Марії Магдалини у Варшаві, прийняв єпископський сан і був призначений вікарієм Варшавсько-Більської єпархії з титулом єпископа Більського.[1] _w_drodze_na_chirotoni%C4%99_biskupi%C4%85.JPG) 5 травня 1961 року єпископ Василій був переведений до Вроцлавсько-Щецинської єпархії. У новій єпархії він значно сприяв створенню її катедрального собору — собору Різдва Пресвятої Богородиці , влаштованого в колишньому храмі.[7] У 1962 році на основі дисертації, присвяченої римо-католицькій маріології першої половини 20-го століття, він отримав ступінь магістра теології, завершивши таким чином навчання, розпочате ще до Другої світової війни.[8] Того ж року, після обрання архієпископа Тимофія митрополитом Варшави і всієї Польщі, єпископ Василій протестував проти цього рішення Собору Єпископів, оскільки воно суперечило положенням Статуту Церкви (за його словами,настоятель має обиратися місцевою радою). У 1962 році в записці управління у справах релігії єпископ Василій був описаний як «недалека» людина з невеликим політичним досвідом, пов’язана з «найвідданішими» колами Церкви. Чотири роки тому священика завербували до співпраці з СБ у Білостоці. У Вроцлавсько-Щецинській єпархії єпископ Василій організував церковне життя серед людей, які були переселені на західні терени Польщі внаслідок операції «Вісла» та репатріації зі східних окраїн. Він створив 42 нові парафії.[9] Також надсилав листи до управління у справах релігії, в яких наголошував на проблемах укомплектування парафій єпархії, низькому рівні освіти духовенства та пропонував організувати у Вроцлаві дворічні курси священичих свячень, а також надалі богословські студії в Християнської богословської академії. Владика Василій припустив, що курси могли б підготувати духовенство, яке вживає (диригує) польську мову для роботи в єпархії, що мало принести користь як Церкві, так і державі. Владика був прихильником полонізації своєї єпархії і неохоче ставився до українців, які проживали на її території. Він вважав, що в їхній громаді може відродитися український націоналізм, який потім призведе до внутрішніх конфліктів у Церкві, перешкоджаючи її нормальному функціонуванню. Єпископ Василій (Дорошкевич) працював над створенням православної єпархії на території Підкарпаття, яка мала стати базою для місіонерської діяльності серед греко-католиків - українців і лемків. Митрополит Варшавський і всієї Польщі24 січня 1970 році владику Василія було обрано предстоятелем Православної Церкви в Польщі.[8] Державна влада підтримала кандидатуру владики Василя як ново предстоятеля Польської Православної Церкви через зміст поданих ним раніше меморандумів із позиціями щодо перетворень у Церкві ,та нової національної політики ПАПЦ. Інтронізація нового Глави Церкви відбувалися 1 березня 1970 року в соборі Святої Марії Магдалини у Варшаві під проводом Грузинського Патріарха Єфрема II. Також за участі делегацій Константинопольського патріархату, Румунського патріархату, Сербського, Болгарського, Грузинського, Грецького , Московського патріархатів, Церкви Чеських земель і Словаччини. ,_metropolita_Bazyli_(Doroszkiewicz),_metropolita_Filaret_(Wachromiejew).JPG) 12 жовтня 1970 року митрополит заснував у Вроцлаві польськомовну парафію святих Кирила і Мефодія, на той час єдину душпастирську установу такого роду в Польщі. Він був переконаний, що лише полонізація душпастирства в єпархії запобіжить розвитку міжнаціональних конфліктів на її території, а також припинить відхід вірних до Католицької Церкви. У рік обрання митрополита Василія на предстоятельство, за його участю було завершено роботу над новим внутрішнім статутом Польської Автокефальної Православної Церкви, та статутом парафії. Того ж року Собор єпископів під керівництвом митрополита також реорганізував школи, якими керувала Церква, зокрема духовну семінарію у Варшаві. Як голова ПАПЦ Василій (Дорошкевич) сприяв відновленню Благовіщенського монастиря в Супраслі та заснуванню монастирів у Войнові , Білостоці-Дойлідах та Вуйковичах ,а також сприяв будівництву понад 100 церков і каплиць по всій країні. Крім того, під час своєї каденції митрополита Варшави і всієї Польщі було засновано дві нові єпархії: Перемишсько-Новосанчівську (після багаторічних зусиль митрополита вона нарешті була заснована в 1983 р.) і Люблінсько-Холмську (у 1989 р.). У 1994 році розпочав свою діяльність Православний Ординаріат Війська Польського, який діяв на правах єпархії. Митрополит Василій також прийняв до юрисдикції ПAПЦ автономну Португальську Православну Церкву та дві парафії в Італії.[8] У 1994 р. канонізував о. Максима Сандовича (відтоді відомий як святий Максим Горлицький), що стало першою подібною подією в Церкві.[8]  Митрополит Василій розвинув широку співпрацю з іншими помісними Православними Церквами. За час перебування на посаді він відвідав Константинопольську Православну Церкву, Грецьку Православну Церкву, Болгарську Православну Церкву, Румунську Православну Церкву, Православну Церкву Чеських земель і Словаччини, Православну Церкву в Америці, автономну Фінську Православну Церкву та московський патріархат.[10] Він також був учасником екуменічного руху: брав участь у роботі Християнської мирної конференції та був віце-президентом Польської екуменічної ради.[11] Митрополит розвивав благодійну та громадську діяльність Польської Православної Церкви. У 1991 році ініціював створення на парафії св. Михаїла Архистратига Вищої іконографічної студії, а в 1996 р. — Студії псаломщиків і диригентів православних церков у Гайнівці. Також сприяв створенню нових організацій, що об’єднували мирян Церкви, зокрема Братства православної молоді. Помер у Варшаві внаслідок інсульту. В останній місяць життя, коли він перебував у лікарні, він не міг виконувати свої митрополичі обов’язки.[12] Чин похорону відбувся 13 лютого 1998 року в кафедральному соборі у Варшаві в присутності представників Константинопольського Патріархату (митрополита Паризького Єремії) та московського патріархату (митрополита Волоколамського Питирима (Нєчаєва) ), представників державної влади та інших християнських Церков, що діють у Польщі. Похований на православному цвинтарі у Волі.[13] 
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
