|
Макарій Оксіюк
Митрополит Макарій (в миру — Оксіюк Михайло Федорович; 17 (29) вересня 1884, с. Луковисько, Радинський повіт, Сідлецька губернія — 2 березня 1961, м. Одеса) — церковний діяч, митрополит Варшавський і всієї Польщі. Рідний брат архієпископа УАПЦ Оксіюка Йосифа Федоровича. БіографіяНародився в с. Луковисько, Радинського повіту, Сідлецької губернії. У 1907 році закінчив Холмську духовну семінарію. У 1911 році закінчив Київську духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я і залишений при академії професорським стипендіатом. У 1912 році був обраний доцентом академії по другій кафедрі Патрологія. У 1914 році здобув ступінь магістра богослов'я за твір «Есхатологія св. Григорія Нісського». Історико-догматичне дослідження. Київ, 1914. У 1917 році був обраний професором Київської академії і перебував на цій посаді до закриття академії в 1922 році. У 1918–1922 роках перебував також доцентом з історії Візантії в Київському університеті та інституті Народної освіти. У 1926–1933 роках працював у бібліотеці Української Академії Наук у Києві на посаді наукового працівника з функціями завідувача книгосховищем. Після закриття духовної академії та виключення історії Візантії з планів викладання в ІНО, перебував також викладачем середніх навчальних закладів з історії та мов. У 1942 році овдовів і в тому ж році прийняв священний сан. Перебував настоятелем спочатку св. Покровської, а потім св. Дмитрівської церкви у м. Києві. У 1943 році возведений у сан протоієрея. 20 квітня 1945 в Загорську (Сергіїв Посад, Росія) пострижений у чернецтво і зведений в сан архімандрита Почаївської лаври. 22 квітня 1945 хіротонізований в єпископа Львівського і Тернопільського. Хіротонія здійснена в Московському Патріаршому Богоявленському соборі Святійшим Патріархом Алексієм в співслужінні з митрополитом Київським Іоанном і єпископом Кишинівським Ієронімом. До дня Великодня 21 квітня 1946, за труди в справі ліквідації УГКЦ нагороджений саном архієпископа РПЦ. 3 червня 1948 — архієпископ Львівський, Тернопільський і Мукачівсько-Ужгородський РПЦ. З 8 по 18 липня 1948 року був учасником церковного торжества в Москві з нагоди 500-річчя автокефалії Російської Православної Церкви. Брав участь у нарадах патріархів і представників автокефальних Православних Церков за запропонованими Московською Патріархією питаннями:
18 серпня 1949 нагороджений правом носіння хреста на клобуку. З грудня 1949 року — почесний член Московської духовної академії. На початку 1950 року організував Архієрейську конференцію за участю єпископів Антонія Станіславського і Михаїла Дрогобицького, присвячену питанням обрядності. 17 березня 1950 року звільнений від управління Мукачівсько-Ужгородської єпархії, залишившись архієпископом Львівським і Тернопільським. 19 квітня 1951 року собор єпископів Польської автокефальної православної церкви попросив патріарха Олексія І визначити ієрарха на посаду митрополита Варшавського і всієї Польщі. 15 травня 1951 відпущений під юрисдикцію Польської автокефальної Православної Церкви. 17 червня 1951 вручений диплом почесного члена Московської Духовної Академії. 8 липня 1951 року возведений у сан митрополита Варшавського і всієї Польщі та затверджений Головою Польської автокефальної Православної Церкви. Константинопольський патріархат визнав вибір нелегітимним, по причині позбавлення посади митрополита Діонісія. Митрополит Макарій ніколи не прийняв польського громадянства, залишаючись громадянином СРСР. 5 вересня 1951 року ліквідував Варшавську православну консисторію. В 1952 році скасував Внутрішній церковний статут і Парафіяльний статут ПАПЦ. Церква стала централізованою і в ній були запроваджені норми Російської Православної Церкви. Значно вплинув на стан православної церкви на Підляшші. Очолив Варшавсько-Більську єпархію. Його турботами упорядковане богослужбове і господарське життя Яблочинського Свято-Онуфріївського чоловічого монастиря і та Свято-Марфо-Маріїнського жіночого монастиря на горі Грабарці.  В 1954 році створив двомісячний російськомовний «Церковний вісник» і став його редактором. Відстоював російський характер церкви в Польщі і виступав проти поширення церковних видань на білоруській, польській і український мові. В українські приходи часто призначав священиків, які не володіли мовою населення. Побоювався звинувачень в українському націоналізмі. Тим не менше в 1956 році ввів навчання української мови в Варшавській духовній семінарії. Добився відкриття Православної секції в Християнській богословській академії. Відбудовував катедральний собор святої Марії Магдалини у Варшаві. З 1957 року влада почала активно шукати заміну митрополиту довоєнними кадрами з польським громадянством. Процес стримував поганий стан здоров'я Макарія. 9 грудня 1959 року зрікся посади. В травні 1960 виїхав з Польщі на лікування до Москви. Помер 2 березня 1961 року в Одесі. Похований на братському цвинтарі Одеського Свято-Успенського монастиря. Творча і богословська спадщина
Джерела Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макарій Оксіюк
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.JPG)
