|
Ванда Крахельська-Філіпович
Ванда Крахельська-Філіпович, псевдонім Алінка[4], Аліція (пол. Wanda Krahelska-Filipowiczowa; нар. 15 грудня 1886, Мазурки, Барановицького повіту, Мінської губернії, Російська імперія — пом. 5 лютого 1968, Варшава, Польща[5]) — польська революціонерка, провідна діячка підпільному Русі Опору Варшави[6] в роки німецької окупації в ході Другої світової війни, художниця, членкиня жіночого відділення Бойової організації Польської соціалістичної партії, учасниця невдалого замаху на варшавського генерал-губернатора Георгія Скалона, співзасновниця Ради допомоги євреям[7]. ЖиттєписВанда Крахельська народилась 1886 року в родині учасника січневого повстання. У 1902 році зі старшою сестрою організувала в родовому маєтку Мазурки підпільну школу для дітей. У 1903 році закінчила жіночий пансіон у Варшаві. У 1904 році залишилася у Варшаві, щоб підготуватися для вступу до варшавської Школу витончених мистецтв. У цей же час стала спілкуватися з членом Бойової організації ППС Мечиславом Рубе, який долучив її до підпільної діяльності. Ванда поширювала в польській провінції нелегальну агітаційну літературу соціалістичного спрямування. На прохання Маріана Фальського організувала в родовому маєтку підпільну друкарню для білоруських соціалістів. Після самогубства свого нареченого Мечислава Рубе, яке сталося після арешту і допитів в Олександрівській цитаделі, Ванда Крахельська вступила до жіночого відділення Бойової організації Польської соціалістичної партії. 18 серпня 1906 року незабаром після Кривавої середи Крахельська брала участь у замаху на варшавського генерал-губернатора Російської імперії Георгія Скалона[8]. Побоюючись арешту, Крахельська втекла до Галичини, де 27 червня 1907 року оформила фіктивний шлюб з Адамом Добродзицьким, що перешкоджало її депортації до Королівства як австрійської громадянки[9]. Так вона уникла арешту до судового процесу[9], який відбувся 11 — 18 серпня 1908 року. Судовий процес закінчився її одностайним виправданням присяжними та негайним звільненням, незважаючи на визнання її причетності до вбивства[10]. Втім, після цього Ванда Крахельська покинула Бойову організацію ППС. У 1908 році одружилась із соціалістичним активістом та членом партії ППС Тітусом Филіповичем[11]. У 1909—1910 роках Крахельська-Філіпович навчалася в жіночій Школі витончених мистецтв у Кракові. В цей же час вивчала історію мистецтв у Ягеллонському університеті. З 1911 року навчалася в Інституті витончених мистецтв у Флоренції. Пізніше переїхала до Швейцарії, де співпрацювала з Товариством прогресивно-незалежної молоді. У 1915 році повернулася до Кракова, де брала участь у діяльності пресслужби Вищого національного комітету і партії ППС. Після здобуття незалежності Польщі Крахельська-Філіпович брала участь в освітній комісії ППС і працювала в Департаменті опіки дітей робітників. З 1932 року працювала в Польському телеграфному агентстві. У 1935—1939 роках працювала головною редакторкою журналу «Arkady». Під час Другої світової війни Ванда Крахельська-Філіпович співпрацювала з Демократичною партією у сфері соціального забезпечення. У вересні 1942 року разом з письменницею Зофією Коссак-Щуцькою заснувала Тимчасовий Комітет допомоги євреям, пізніше перейменований на Раду допомоги євреям[12]. Крахельська також особисто переховувала євреїв у власному будинку на початку німецької окупації.[13] Серед біженців була вдова єврейського історика Шимона Ашкеназі.[14] Після війни працювала з 1945 по 1947 роки в Бюро відновлення столиці та Міністерстві культури і мистецтва Польщі. У 1946 році заснувала журнал «Projekt» і була його головною редакторкою до 1956 року. В 1965 році вийшла на пенсію. Ванда Крахельська-Філіпович померла 1968 року та була похована на Служевському кладовищі у Варшаві. Брат, воєвода Поліського воєводства Ян Крахельський, племінниця польська письменниця Христина Крахельська. Нагороди
Джерело
Посилання
Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
