|
Вальтер Бонатті
 Вальтер Бонатті (італ. Walter Bonatti; нар. 22 червня 1930, Бергамо, Італія — пом. 13 вересня 2011, Рим[5]) — знаменитий італійський альпініст. Народився в Бергамо, Ломбардія. Є родоначальником нового стилю в альпінізмі, який характеризується проходженням найскладніших маршрутів у горах найчастіше в поодинці[6]. Отримав неофіційне звання «Альпініст № 1» в п'ятдесяті — шістдесяті роки XX століття. Альпіністські досягненняСвою альпіністську кар'єру він розпочав в околицях Лєкко, на скелях Гриньї, де, будучи 19-річним юнаком, він пройшов ряд складних маршрутів[6]:
У 1954 році у віці 24 роки він отримав запрошення в італійську експедицію на Чогорі (К2). У ході цієї експедиції йому довелося провести холодну ночівлю на висоті 8100 м разом з пакистанцем Аміром Махді. Вони несли запас кисню для сходження на вершину і не змогли знайти намет, який, як виявилося згодом, було поставлено Ліно Лачеделлі і Акілле Компаньоні не в тому місці, де було обговорено. На крики Бонатті і Махді вони не відреагували, і ті були змушені ночувати просто неба, в екстремальних умовах. Бонатті зумів пережити цю ніч відносно благополучно (що само по собі є подвигом), а його супутник Махді відморозив всі пальці на руках і ногах. Наступного дня Лачеделлі і Компаньоні за допомогою занесеного Бонатті і Махді кисню успішно зробили першосходження на другу за висотою вершину світу і увійшли в аннали історії як герої. А Бонатті замість того, щоб приєднатися до першосходжувачів, був змушений спускати обмороженого Аміра Махді вниз. Цю трагічну історію Вальтер Бонатті не зміг забути все життя. За його словами, тієї ночі він втратив віру в людей, що оточували його, що наклало свій відбиток на все наступне за цим альпіністське життя[6]. Повернувшись з експедиції, в 1954 році він здійснює перше зимове сходження по північній стіні Гран-Жорасу. На наступний рік він здійснює надскладне сходження по західній стіні Пті-Дрю поодинці, що викликало величезний резонанс в альпіністських колах. У наступні роки він здійснив ряд яскравих сходжень у різних гірських районах[7]:
ПодорожіУ 35 років, перебуваючи в зеніті слави, Бонатті несподівано припиняє активно ходити в гори, перемикається на журналістику, подорожі, фотографію, у співавторстві з Оленою Труа пише книги, вибирає в супутниці життя одну з найдосконаліших жінок Італії — актрису Россанну Подеста. Відповідь на питання чому він так несподівано відвернувся в 1965 році від великого альпінізму, Бонатті дав наступним чином: «Це не було несподіванкою. Я перебував у ролі вовка, загнаного частиною альпіністських кіл та вуличної пресою, але навіть не це стало поштовхом до прийняття рішення. Головне було те, що я просто більше не знав чого більшого можна досягти з тим спорядженням і тією технікою лазіння, якою я володів в Альпах — а для перенесення своєї активності в Гімалаї у мене просто не було грошей» Бонатті почав подорожувати і вивчати найвіддаленіші місця на Землі. Він багато разів публікувався в італійському ілюстрованому журналі « Epoca», чим завоював популярність і визнання як талановитий письменник і фотограф. Пригоди в самих диких країнах, найчастіше поодинці, і без будь-якої зброї, було нічим іншим, як послідовним продовженням його альпіністської моралі. Поряд з Африкою, Антарктидою і Океанією, він побував і на полюсі холоду в Оймяконі в Сибіру, привізши як сувенір, шапку-вушанку. Він дуже тепло відгукувався про людей, здатних жити навіть там, де видихувана волога тут же опускається на плечі шелесткими кристалами[6]. Подорожуючи по всьому світу він відповідає своїм опонентам, які критикують його за відхід: «Замість того, щоб використовувати гори як інструмент для розширення наших горизонтів, багато представників альпіністських кіл бачать ТІЛЬКИ гори; вони добровільно натягують на очі шори. Як шкода, що вони стають настільки байдужими, адже саме постійний контакт з природою і пов'язане з цим сприйняття може приносити стільки приємних і несподіваних моментів у житті альпініста. Ні ж, вони говорять тільки про гори, бачать тільки гори, не бачачи за ними ні людей, ні природи. Гори потрібні людині так само, як спорт, так само, як мистецтво для вивищення над самим собою!» До його найдорожчих людей належить, в першу чергу, італійська актриса, а за сумісництвом і дружина — Россана Подеста. Після багатьох років, прожитих в Мілані і Римі, він повернувся до своїх гір молодості в Лєкко. Помер 13 вересня 2011 р. в своєму будинку в Римі.[6] Див. такожНагороди
КнигиАльпіністські книги:
Інші:
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
_crowned.svg){kind=small}
Portal di Ensiklopedia Dunia
