Ваврів Дмитро Михайлович

Дмитро Михайлович Ваврів
Народився	2 лютого 1953(1953-02-02) (72 роки) Чистилів, Тернопільська область
Країна	Україна
Діяльність	радіофізик
Alma mater	Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Галузь	радіофізика
Заклад	Радіоастрономічний інститут НАН України
Посада	професор
Вчене звання	професор (1992)
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1988)
Членство	член-кореспондент НАНУ (2006)
Нагороди	Премія НАНУ ім. С. Я. Брауде (2019)

Ваврів Дмитро Михайлович (нар. 2 лютого 1953) — український радіофізик, член-кореспондент Національної академії наук України (2006), лауреат Премії НАНУ ім. С. Я. Брауде (2019).

Біографія

Народився 2 лютого 1953 року в селі Чистилів в Тернопільській області[1]. 1970 року закінчив тернопільську школу № 1. В 1970—1975 роках був студентом радіофізичного факультету Харківського державного університету[2].

З 1975 року працював у Харківському державному університеті на кафедрі теоретичної радіофізики. 1975—1978 роках навчався в аспірантурі[2], а 5 вересня 1979 року[3] захистив кандидатську дисертацію «Теорія нелінійної взаємодії електронного пучка з полем у резонансних генераторах із тривалою взаємодією» за спеціальністю «фізична електроніка»[2]. 21 жовтня 1988 року здобув ступінь доктора фізико-математичних наук за спеціальністю «фізична електроніка»[3].

З 10 довтня 1989 по 23 березня 2012 року працював завідувачем відділу електронних надвисокочастотних приладів Радіоастрономічного інституту НАН України. 1 квітня 2012 року обійняв в Радіоастрономічному інституті посаду заступника директора з наукової роботи[3].

5 червня 1992 року здобув звання професора, а 6 травня 2006 був обраний член-кореспондентом Національної академії наук України за фахом «космічна фізика, радіоелектроніка»[3].

Наукові дослідження

Дмитро Ваврів займається розробкою радіолокаторів і електронних приладів надвисоких частот, вивчає динамічний хаос і нелінійні явища у фізичних системах[1][2], методи обробки сигналів. Під його керівництвом були створені радіолокатори для дистанційного дослідження земної поверхні, метеорологічних досліджень, пошуку й супроводу цілей[4].

Нагороди

• Заслужений діяч науки і техніки України (2018)[5]
• Премія НАН України імені С. Я. Брауде за роботу «Розвиток теорії хвильових процесів у складних магнітодіелектричних середовищах та її застосування для опису резонансного розсіяння» у співавторстві з Сергієм Просвірніним та Петром Мележиком (2019)[6]

Примітки

1. А. Ю. Титаренко. Ваврів Дмитро Михайлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
2. Ваврів Дмитро Михайлович. Ukrainian Virtual Observatory. Процитовано 29 квітня 2023.
3. Ваврів Дмитро Михайлович. Національна академія наук України. Процитовано 29 квітня 2023.
4. 70-річчя члена-кореспондента НАН України Д. М. Вавріва // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 2 (лютий). — ISSN 1027-3239.
5. Указ Президента України від 19 травня 2018 року № 135/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня науки»
6. Президія Національної академії наук України. Постанова від 12.02.2020 No.47 «Про присудження Національною академією наук України премій імені видатних учених України за підсумками конкурсу 2019 р.» (PDF). Донецький фізико-технічний інститут імені О. О. Галкіна НАН України. 12.02.2020. Процитовано 31.05.2021.

Література

• 70-річчя члена-кореспондента НАН України Д. М. Вавріва // Вісник Національної академії наук України. — 2023. — № 2 (лютий). — ISSN 1027-3239.

Посилання

• Dmytro M. Vavriv в бібліографічній базі даних Scopus. (необхідна підписка)
• Публікації за ім'ям: D. Vavriv індексовані Google Scholar, сервісом Google