Бісфосфонати

Загальна хімічна структура бісфосфонатів. R-групи визначають хімічні властивості препарату і за ними відрізняють типи окремих бісфосфонатів. Така хімічна структура дозволяє мати високу спорідненість із affords a high affinity for гідроксилапатитом кальцію.

Бісфосфонати, дифосфонати — клас препаратів, які запобігають втраті щільності кісток, використовуються для лікування остеопорозу та подібних захворювань. Вони є найчастіше виписуваними препаратами при остеопорозі[1]. Їх називають бісфосфонатами тому, що вони мають дві фосфанатових (PO(OH)
₂) групи. Також їх часто називають дифосфатами з тих же причин.

Докази показують, що вони знижують ризик перелому у жінок, у яких уже наступив період менопаузи[2][3][4][5][6].

Остеобласти, які утворюють кістки, і остеокласти, які їх руйнують, постійно ремодулюють^[en] і підтримують гомеостаз тканин кісток. Бісфосфанати пригнічують руйнування кісток завдяки тому, що змушують остеокласти піддатися апоптозу, тим самим уповільнюючи втрату кісткової маси[7].

Бісфосфанати використовуються задля запобігання і лікування остеопорозу, хвороби Педжета, кісткових метастазів (з і без гіперкальцемії), мієломної хвороби, первинного гіперпаратиреозу, недосконалого остеогенезу, фіброзної дисплазії та інших станів, які підвищують крихкість кісток.

Примітки

1. National Osteoporosis Society. Drug Treatment. U.K. National Osteoporosis Society. Архів оригіналу за 6 листопада 2012. Процитовано 7 серпня 2012.
2. Eriksen EF, Díez-Pérez A, Boonen S (January 2014). Update on long-term treatment with bisphosphonates for postmenopausal osteoporosis: a systematic review. Bone. 58: 126—35. doi:10.1016/j.bone.2013.09.023. PMID 24120384.
3. Serrano AJ, Begoña L, Anitua E, Cobos R, Orive G (December 2013). Systematic review and meta-analysis of the efficacy and safety of alendronate and zoledronate for the treatment of postmenopausal osteoporosis. Gynecol. Endocrinol. 29 (12): 1005—14. doi:10.3109/09513590.2013.813468. PMID 24063695. S2CID 20163452.
4. Gauthier, K; Bai, A; Perras, C; Cunningham, J; Ahuja, T; Richter, T; Kovacs, C (February 2012). Denosumab, Raloxifene, and Zoledronic Acid for the Treatment of Postmenopausal Osteoporosis: Clinical Effectiveness and Harms. Rapid Response Report: Systematic Review. PMID 24278999.
5. Watts NB, Bilezikian JP, Camacho PM, Greenspan SL, Harris ST, Hodgson SF, Kleerekoper M, Luckey MM, McClung MR, Pollack RP, Petak SM (2010). American Association of Clinical Endocrinologists Medical Guidelines for Clinical Practice for the diagnosis and treatment of postmenopausal osteoporosis. Endocr Pract. 16 Suppl 3: 1—37. doi:10.4158/ep.16.s3.1. PMC 4876714. PMID 21224201.
6. Kanis JA, McCloskey EV, Johansson H, Cooper C, Rizzoli R, Reginster JY (January 2013). European guidance for the diagnosis and management of osteoporosis in postmenopausal women. Osteoporos Int. 24 (1): 23—57. doi:10.1007/s00198-012-2074-y. PMC 3587294. PMID 23079689.
7. Weinstein RS, Roberson PK, Manolagas SC (January 2009). Giant osteoclast formation and long-term oral bisphosphonate therapy. N. Engl. J. Med. 360 (1): 53—62. doi:10.1056/NEJMoa0802633. PMC 2866022. PMID 19118304.

Посилання

• Стаття про бісфосфонати Міжнародного фонду мієломної хвороби