Бірюк Олена Василівна
Олена Василівна Бірюк (Бірюк-Кучеравлюк) (8 жовтня 1932 — 9 вересня 2021) — радянська і українська спортсменка і тренерка; Заслужений майстер спорту СРСР з художньої гімнастики (1964), суддя всесоюзної та міжнародної категорій (1987).[1] Кандидат педагогічних наук (1974). Авторка декількох книг (в тому числі — перекладених іноземними мовами) і понад 150 наукових публікацій[2] . ЖиттєписОлена Бірюк народилася 8 жовтня 1932 року в селі Мала Стружка Кам'янець-Подільської області Української РСР, нині Хмельницької області. Майже відразу після її народження сім'я переїхала на Урал. Навчалася в Свердловському фізкультурному технікумі, займалася в ДЗГ «Трудові резерви». У 1954 році закінчила Київський державний інститут фізкультури (нині Національний університет фізичного виховання і спорту України). Ставала чотирикратної абсолютною чемпіонкою СРСР (1956-1958, 1963) і 12-кратної абсолютною чемпіонкою Української РСР з художньої гімнастики. Першою з українських гімнасток і однією з перших в СРСР отримала в 1964 році звання заслуженого майстра спорту. Тренувалася у І. А. Бражника. [2] Член збірної команди СРСР з 1955 року. Після завершення спортивних виступів, викладала на кафедрі фізичного виховання в Київському державному інституті фізкультури (1954-1958); потім працювала доцентом цього закладу вищої освіти (1958-1993). Одночасно працювала тренером ДСТ «Буревісник». Була режисером-постановником масово-гімнастичних постановок, проводила уроки з ритмічної гімнастики на українському телебаченні. Деякий час працювала тренеркою в Італії, Фінляндії та Швейцарії [1] [2] . Нагороджена орденом «Знак Пошани» і медаллю «За трудову доблесть». У 2006 році була удостоєна стипендії Кабінету Міністрів України [3] . Примітки
Посилання
|
Portal di Ensiklopedia Dunia