Білоконь Максим Віталійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білоконь.

Максим Білоконь Максим Віталійович Білоконь
Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження	1 квітня 1997(1997-04-01) Ромни, Сумська область, Україна
Смерть	27 лютого 2022(2022-02-27) (24 роки) Чернігів
Національність	українець
Alma Mater	Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою "Кадетський корпус" імені І.І. Харитоненка і Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

Макси́м Віта́лійович Білоко́нь (1 квітня 1997, м. Ромни, Сумська область — 27 лютого 2022, поблизу м. Чернігів) — український військовослужбовець, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис

Максим Білоконь народився 1 квітня 1997 року в місті Ромнах на Сумщині[1].

Закінчив Державний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус» імені І. Г. Харитоненка Державної прикордонної служби України (2015), Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді, що базується у селищі Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області. Брав участь в операції Об'єднаних сил на Сході України.

Під час нападу російських військ брав участь в обороні Чернігова, знищив диверсійно-розвідувальну групу та 2 танки противника. Загинув 27 лютого 2022 року при обороні міста Чернігів від російських окупантів разом зі своїм танковим екіпажем[2].

Похований 25 березня 2022 року в родинному місті[3].

У Максима залишилися мати, сестра, дві доньки, та дружина, яка також служить у війську.

Нагороди

• звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2 березня 2022, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].

Вшанування пам'яті

• Вулиця Максима Білоконя в м. Чернігів. Перейменовано вул. Брестську за рішенням міської ради від 21 лютого 2023 р.

Примітки

1. Максим Білоконь зупинив атаку на Чернігів, підбивши ворожі танки. ГЛАВКОМ (укр.). 10 серпня 2022. Процитовано 19 липня 2024.
2. Президент вручив ордени «Золота Зірка» українським захисникам і рідним військовослужбовців, удостоєних звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 14 липня.
3. На Сумщині попрощалися з Героєм України Максимом Білоконем. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 29 березня 2022.
4. Указ Президента України від 2 березня 2022 року № 94/2022 «Про присвоєння звання Герой України»

Джерела

• При обороні Чернігова загинув екіпаж танку першої Сіверської бригади [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.] // Голос українською — Україна. — 2022. — 6 березня.
• Для нас це вітчизняна війна, і ми знаємо, чим такі війни закінчуються для загарбників — звернення Президента України [Архівовано 8 березня 2022 у Wayback Machine.] // Офіс Президента України. — 2022. — 3 березня.
• Роменчанину Максиму Білоконю посмертно присвоєне звання Героя України [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 6 березня.
• Пам'яті Героя України Максима Білоконя [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.] // Сумський історичний портал. — 2022. — 4 березня.
• Ковальська, О. «Мій Максимко планував весілля…» Спогади про старшого лейтенанта Максима Білоконя, якому присвоїли звання Героя України [Архівовано 11 березня 2022 у Wayback Machine.] // Експрес. — 2022. — 10 березня.
• Коваленко, С. Йому було лише 24… [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 12 березня.