|
Бібіков Іван Іванович
Іван Іванович Бібіков (бл. 1686 — 24 травня 1745, Глухів) — головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 11 червня 1742 року по 24 травня 1745 року), Бєлгородський губернатор (з 31 січня 1731 року по 22 липня 1732 року) Початок службиПочав службу у 1703 році офіцером в Преображенському полку. У 1722—1723 роках працював прокурором ревізійної служби колегії, а з 1723 року за рішенням імператора Петра I — обер-прокурором Сенату. За особистою вказівкою Катерини I 22 лютого 1727 року був призначений президентом знову заснованої ревізійної служби колегії.[1] У 1731—1732 роках працював Бєлгородським губернатором. Потім перебував у складі армії «для вспоможения в министерских делах» у Персії. У 1736—1742 роках займав посаду президента Камер-колегії, через п'ять років вийшов у відставку в чині генерал-поручика. Останній керівник Правління гетьманського уряду11 червня 1742 року був призначений на посаду головного командира Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду замість графа Олександра Борисовича Бутурліна.[2] із завданням:
В 1742 році нагороджений орденом святого Олександра Невського. Помер 24 травня 1745 року у Глухові. Після цього на посаду керівника Правління гетьманського уряду імператриця Єлизавета Петрівна нікого не призначала, бо на прохання української старшини відновлювала привілеї, щоб здобути собі прихильність України. РодинаБув одружений з донькою багатого думного дяка Помістного приказу Аграфеною Автономівною Івановою (її першим чоловіком був капітан гвардії Іван Ілліч Дмитрієв-Мамонов). У шлюбі народилося два сина:
ЛітератураДжерела
Примітки
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
