вул. Бондаренка, 90 А, смт Любешів, Любешівський р-н, Волинська обл., 44201 староста — вул. Незалежності, с. Зарудчі, Любешівський р-н, Волинська обл., 44213
Імовірно що назва села походить від назви рибальських плетених кошів «Бучи», тому що рибальство було і є до сьогодні основним заняттям жителів села Бучин. На думку відомого історика-архівіста Володимира Рожка слово бучи походить від готського слова «буши» (кучі), видозміненого в часі на «бучи».
Історія
Перша письмова згадка про Бучин датована 1555 роком в «Писцовой книге Пинскаго и Клецкого княжеств, составленной Пинским старостою Станиславом Хвальчевским в 1552—1555 г.»[2]
На той час в селі мешкали три великі родини («дворища»):
1. Микита Мелехович із синами Сидором, Пилипом та Парфеном;
2. Іван Соболевич із синами Григорієм, Іваном, Василем та Лазарем;
В Бучині народився, виріс і закінчив восьмирічну школу письменник, журналіст, автор книг «Заповідаю довго жити» та «По кому росте трава» (видані посмертно) Григорій Мацерук (1954—1981).
Волинською обласною журналістською організацією встановлена іменна премія імені Г.Мацерука, якою нагороджуються журналісти в номінації «Найкращий молодий журналіст».
