Бутусов Юрій Юрійович

Бутусов Юрій Юрійович
Капітан
Загальна інформація
Народження	13 березня 1989(1989-03-13) Чернігів, УРСР
Смерть	16 лютого 2015(2015-02-16) (25 років) Дебальцеве, Донецька область, Україна
Alma Mater	Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Спецпризначення
Формування	3 ОП СпП
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Савур-Могилу Бої за Іловайськ Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Орден «Народний Герой України»

Ю́рій Ю́рійович Буту́сов (13 березня 1989, Чернігів, Українська РСР — 16 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — український військовий, капітан, командир групи спеціального призначення 3-го полку спеціального призначення (Кропивницький), лицар ордену Богдана Хмельницького III ступеня та ордену «Народний Герой України» (посмертно).

Життєпис

Навчався у Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Випускник Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у місті Львові.

Брав участь у війні на сході України.

Група Юрія Бутусова була однією з перших перекинута до Сектору Д. Юрій брав участь у всіх боях за взяття Савур-Могили.

Його група брала участь у блискавичному захопленню Благодатного.

17 серпня 2014 року привів підкріплення десантників полковника Потєхіна і підполковника Олександра Мельниченка на Савур-Могилу.

24 серпня 2014 року одним з останніх українських воїнів вийшов з Кутейникового.

14 лютого 2015 року його група, одна з чотирьох груп 3-го полку спецпризначення, була перекинута до Сектору С для забезпечення проходження колон з Луганського до Дебальцева. Провів декілька рейсів.

16 лютого 2015 року забезпечував вихід української колони з пораненими та загиблими з-під Дебальцевого. У колоні з підсилення був лише один БТР і БМП. В районі Новогригорівки бронетранспортер було підбито. Юрій Бутусов зумів вибратися Із підбитого бронетранспортеру разом з Вадимом Довгоруком. Сам мав важкі рани тіла, і йому практично відірвало руку. Загинув від ран під бронетранспортером, тримаючи гранату в руці[1][2][3]. Разом з ним загинув старший сержант 3-го полку Віталій Федитник і військовий кореспондент ТРК «Бриз» Дмитро Лабуткін. У полон тоді потрапили п'ятеро, з них старшина Сергій Глондар та молодший сержант Олександр Коріньков перебували там 5 років[4].

Похований 25 березня 2015 році в місті Чернігів.

Без Юрія Бутусов лишилися батьки, дружина, та маленька донька.

Нагороди та вшанування

• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно; 4 червня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5]
• Орден «Народний Герой України» (2015).[6]
• 1 грудня 2015 року на будівлі Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою було відкрито пам'ятну дошку шістьох загиблих випускників, в тому числі загадано і Юрія Бутусова.
• 10 червня 2016 року в Чернігові, на будинку, де проживав офіцер, відкрито меморіальну дошку на честь Народного Героя України капітана Юрія Бутусова[7].
• Рішенням Кіровоградської міської ради від 30.07.2016 року № 471 вулицю Панфіловців у місті Кропивницький перейменовано на Юрія Бутусова.

13 жовтня 2015 року у центрі міста Бахмача, на площі Героїв Майдану, урочисто відкрито меморіальну плиту на честь капітана Юрія Бутусова. https://3polk.info/nebesne-vijsko/butusov-yurij-yurijovych-2/ Рішенням Бахмацької міської ради 2-ї сесії сьомого скликання від 4 грудня 2015 року на честь капітана Юрія Бутусова перейменовано вулицю у місті Бахмачі (колишня назва – “вулиця Кооперативна”). https://3polk.info/nebesne-vijsko/butusov-yurij-yurijovych-2/ http://golospris.net.ua/125-u-bahmach-pereymenovano-vulic-ta-provulki.html

Примітки

1. Цензор.НЕТ. "Ребята, вы самые лучшие, я люблю вас!" - последний бой капитана Юрия Бутусова. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Архів оригіналу за 17 лютого 2018. Процитовано 16 лютого 2018.
2. КАК СРАЖАЛСЯ И ПОГИБ ЮРИЙ БУТУСОВ — ВОИН, КОТОРЫЙ ВСЕГДА ШЕЛ ВПЕРЕДИ. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 4 червня 2015.
3. Кіровоград провів в останню путь 26-річного захисника Дебальцевого. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 4 червня 2015.
4. Омельянчук, Ольга (25 вересня 2019). «Вони гниють там заживо». Історії полонених спецпризначенців. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
5. Указ Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.].
6. 22 великих украинца удостоились звания «Народный Герой Украины»: среди них известные воины, медики и волонтеры. ФОТО
7. У Чернігові відкрили меморіальну дошку на честь розвідника Юрія Бутусова. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 1 лютого 2020.

Джерела

• В Чернігові відкрили Меморіальну дошку на честь Народного Героя України капітана Юрія Бутусова [Архівовано 11 червня 2016 у Wayback Machine.]