Бурчак-Абрамович Микола Осипович
Микола Осипович Бурчак-Абрамович (нар. 9 жовтня 1902 (за іншими даними 26 вересня 1900, Мартинівка, нині Пулинського району Житомирської області, Україна — 15 жовтня 1997, Тбілісі, Грузія) — радянський вчений-палеонтолог, зоолог, професор, доктор біологічних наук (1955); займався вивченням ссавців і птахів пізнього кайнозою. БіографіяНародився 9 жовтня 1902 року на Житомирщині. Закінчив природно-географічний факультет Житомирського інституту народної освіти в 1925 році і географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка в 1928 році. Під час Німецько-радянської війни Бурчак-Абрамович працював в Казахстані (Тургай), на Уралі в експедиції особливого призначення (ЕОП), на Кавказі і в Середній Азії. У 1943—1946 роках був докторантом Палеонтологічного інституту (ПІН). У 1950-х роках — співробітник Природно-історичного музею Академії наук Азербайджанської РСР.[1] Працював в Інституті палеобіології Академії наук Грузинської РСР в Тбілісі. У 1951 році захистив кандидатську дисертацію, в 1955 році — докторську. Автор понад 600 публікацій, у тому числі двох монографій — «Викопні страуси Кавказу і півдня України» (1953, Баку) і «Викопні бики Старого Світу. T. 1»(1957, Баку).[2] Археолог І. Ф. Левицький у 1930-х відкрив на правому березі Дніпра, на 4-метровій терасі, в льосовидних суглинках кістки викопних тварин. Фауна верхньопалеолітичних стоянок околиць сіл Ямбург і Майорка на правому березі р. Дніпра (нижче Дніпропетровська) вивчена Миколою Бурчаком-Абрамовичем (за матеріалами археолога І. Ф. Левицького). Цікаво, що Микола Осипович був присутній при розкритті могили Хвита, сина Зани — абхазької жінки-легенди.[3] Помер 15 жовтня 1997 року в Тбілісі. ДжерелаРесурси Інтернету
Примітки
|
Portal di Ensiklopedia Dunia